image

Актуально Current news


image

УДК 616.8(091):61.002.5(477.83) image

Кафедра неврології Львівського

національного медичного університету імені Данила Галицького – історичні віхи


Галина Івасюк, Тетяна Негрич, Юрій Матвієнко, Наталія Боженко, Володимир Криса


Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна


Стаття присвячена історії львівської неврологічної школи, яка невідривно пов’язана з кафедрою та клінікою невроло- гії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Подано ґрунтовну інформацію з еволю- ції наукових досліджень у царині неврології та споріднених спеціальностей у Львові протягом XX і початку XXI століття на історичному фоні того часу. Результати дослідження за- свідчили, що за понад як 100-літню історію Львівської клі- ніки (кафедри) неврології, вона була потужним осередком діяльності фахових лікарів і науковців, колискою вишколу талановитих вчених, педагогів і клініцистів та незмінною базою підготовки студентів і молодих лікарів, попри гео-

DOI: 10.25040/ntsh2019.01.12


Для листування:

м. Львів, вул. Пекарська, 69, 79010

Е-пошта: volodymyr@verus.lviv.ua


Стаття надійшла: 15.03.2019 Прийнята до друку: 17.04.2019 Опублікована онлайн: 26.06.2019

image

© Галина Івасюк, Тетяна Негрич, Юрій Матвієнко, Наталія Боженко,

Володимир Криса, 2019

ORCID IDs

Halyna Ivasiuk,

https://orcid.org/0000-0003-4706-6704 Tetyana Nehrych,

https://orcid.org/0000-0003-0170-511X Yuriy Matviyenko,

https://orcid.org/0000-0003-1560-896X Natalia Bozhenko,

https://orcid.org/0000-0003-1411-0780 Volodymyr Krysa

https://orcid.org/0000-0001-9374-9974


Конфлікт інтересів: Автор декларує від- сутність конфлікту інтересів.

політичні та інші історичні негаразди. Зокрема, в різний історичний період завідувачі кафе- дри неврології (Генрик Гальбан, Дмитро Іванович Панченко) навіть очолювали Львівський медичний університет. Сьогодні кафедра та клініка неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького – це сучасний, потужний, чітко працюю- чий підрозділ університету з широким міжнародним світоглядом, відомий далеко за межами України, важливий фундамент неврологічної професійності Західної України з великими пер- спективами та достойним кадровим потенціалом.


Ключові слова: неврологія, Львів, історія, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра неврології, львівська неврологічна школа.

image

Актуально Current news


image

image

Historical Milestones of the Department of Neurology at the Danylo Halytsky Lviv

DOI: 10.25040/ntsh2019.01.12


For correspondence:

69, Pekarska St., Lviv, 79010

Е-пошта: volodymyr@verus.lviv.ua


Received: Apr 15, 2019

Accepted: Apr 17, 2019

Published online: Jun 7, 2019

Halyna Ivasiuk, Tetyana Nehrych,

National Medical University


Ivasiuk H., Nehrych T., Matviyenko Yu.,

Bozhenko N., Krysa V.


Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine


The article relates the history of the Lviv Neurological School, which is inextricably linked to the Department and Clinic

image

©


ORCID IDs

Halyna Ivasiuk,

Yuriy Matviyenko,

Natalia Bozhenko, Volodymyr Krysa, 2019

of Neurology of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University. Information about the evolution of research in the field of neurology and related specialties in Lviv during the

https://orcid.org/0000-0003-4706-6704 Tetyana Nehrych,

https://orcid.org/0000-0003-0170-511X Yuriy Matviyenko,

https://orcid.org/0000-0003-1560-896X Natalia Bozhenko,

https://orcid.org/0000-0003-1411-0780 Volodymyr Krysa

https://orcid.org/0000-0001-9374-9974


Disclosures. The authors have no potential conflicts of interest to disclose.

20th and early 21st centuries framed against the historical background of that era is presented. For more than 100 years, the Lviv Clinic and Department of Neurology was an important center of activity of highly professional doctors and scientists, a cradle of training for talented researchers, educators and clinicians, and maintained the basic training of students and young doctors, despite geopolitical and historical hardships. In particular, at different historical periods, the heads of the Department of Neurology (Henryk Halban and Dmytro

Panchenko) even were Rectors of the Lviv Medical University. Today, the Department and Clinic

of Neurology of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University is a modern, powerful, well- functioning unit of the university with a wide international outlook. It is well-known outside of Ukraine, and represents an important foundation for neurological professionalism in Western Ukraine with great prospects for the future.


Key words: Neurology, Lviv, history, The Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Department of Neurology, Lviv Neurological School.



Вступ. Історія Західної України складна, виповнена постійними драматичними по- діями. Історія кафедри неврології форму- валася у чотирьох державах: Австро-Угор- ській імперії, Польській Республіці (Другій Речі Посполитій), імперіалістичному СРСР і в Незалежній Україні. У створенні та діяль- ності кафедри, важливих наукових і освіт- ніх подіях переплелися історичні, політичні й іноді навіть вигадані аспекти. Тож, пошук історичної істини є особливо актуальним сьогодні в умовах інтеграції України в ЄС та побудови нового вільного та демокра- тичного суспільства. Наведене визначило мету, завдання та дизайн нашого дослі- дження.


Мета дослідження – шляхом історич- но-біографічного аналізу наукових доро- бок провідних вчених у царині неврології


та суміжних спеціальностей відтворити ос- новні віхи становлення львівської невроло- гічної школи.


Матеріали та методи дослідження. До- сліджували доступні інформаційні потоки, релевантні визначеній дослідженням про- блемі. Застосовано методи: системного під- ходу, інформаційного й історичного пошуку, біографічний, бібліографічний, аналітичний.


Результати дослідження та обговорен- ня. Привілеєм короля Польщі Яна ІІ Казими- ра, 20.01.1661 року Львівська єзуїтська ко- легія піднесена до рангу Академії з наданням титулу Університету з чотирма факультета- ми: філософії, теології, права та медицини, але повноцінного медичного факультету так і не відкрили – перешкоджали війни, геопо- літичні потрясіння, кадрові проблеми. Ука-

image

Актуально Current news


зом (патентом), виданим 21.10.1784 року імператором Австрії Йосифом ІІ, відбулося відновлення Університету з чотирма вже за- значеними факультетами (16.11.1784), який тоді називався Львівським Йозефінським уні- верситетом до 1805 року. З того часу і йде лі- точислення Львівського медичного універси- тету. З 1817 року університет уже називався Францисканським [3]. Геополітичні катакліз- ми, війни відкладали повноцінне створення та функціонування медичного факультету, але діяв медико-хірургічний інститут. Тільки 09.09.1894 року відбулося урочисте відкрит- тя медичного факультету. На велелюдне чер- гове відкриття медичного факультету прибув імператор Франц Йозеф І, великий меценат і фундатор освіти, науки й мистецтва. На дум- ку сучасного українського письменника Юрія Андруховича, «цісар Франц Йосиф заслуго- вував би на Нобелівську премію ноосфери, якби таку премію присуджували посмертно і взагалі присуджували». В 1894-1900 роках побудовані спеціальні корпуси для теоретич- них кафедр (вул. Пекарська, 52 і 69) і клінік (вулиця Піарів – сучасна Некрасова). 18.04. 1905 р. за розпорядженням Міністерства просвіти та віровизнання Австро-Угорщини за №8.862 дозволено відкрити амбулато- рії для прийому хворих і навчання студен- тів із курсу нервових і психічних хвороб. 15.05.1905 р. винайняли помешкання з 7-ми кімнат у партері на вулиці Гауснера, 9 (су- часна вулиця Г. Сковороди) для амбулаторії: 2 кімнати – почекальні для хворих, 2 кімнати

– ординаторські (окремо для прийому чоло-

віків і жінок), кабінет професора і 2 лабора- торії. З 16.01.1905 року керівником закладу був професор Генрик Гальбан, а асистентом Юліан Шоломович. З 24.05.1905 року фахів- ці почали викладати курс нервових хвороб, тричі на тиждень читали лекції з неврології і психіатрії тривалістю 1¾ години [16, 17, 21]. Міністерство виділило 5000 крон, які розпо- ділили на меблі, електричні апарати, ліки, потреби амбулаторії, наукову документацію, найнеобхідніші книжки. В 1907 році відкри- то гістологічну лабораторію для виготовлен- ня мікроскопічних препаратів та навчання студентів, передплачено 12 періодичних ви- дань, зокрема: «Medicina i Kronika lekarska»,

«Nowiny lekarskie», «Tygodnik lekarsky»,

«Neurologia Polska», «L’Assistance», «Folia neuro-bilogica», «Munchener medicinische Wochenschrift», «Deutsche Zeitschrift fur die

Nervenheikunde», «Jahres berichte uber die Leistungen auf den Gebiet der Neurologie»,

«Archiw fur Psychiatrie» [8, 18, 20]. У 1890- 1930 роках на вулиці Піарів (сучасна Не- красова) зводено університетські клінічні корпуси, кафедри клінік внутрішніх недуг, хірургії, акушерства та гінекології, господар- ські приміщення, які тепер належать Львів- ській обласній клінічній лікарні (ЛОКЛ) [6]. В 1930 році також збудували неврологічний корпус за проектом архітектора Тадеуша Обмінського у функціональному стилі. При клініці були гістологічна лабораторія, рент- ґен-кабінет, відділення електро- та гідроте- рапії, операційна, 65 ліжок для пацієнтів. У клініці лікували до 1000 хворих на рік, лекції відвідували від 21 до 48 студентів. У цьому ж корпусі донині функціонує кафедра невро- логії університету, але зі значними змінами, бо містяться тут ще відділення та кафедри щелепово-лицевої хірургії, професійної па- тології й урології.


Організатором і керівником кафедри невро- логії та психіатрії (1905–1933), засновни- ком Львівської наукової школи неврології та психіатрії вважають Генрика Гальбана (09.09.1870 Краків – †13.12.1933 Львів),

професора, декана медичного факультету, ректора (1933) Львівського університету, який закінчив медичний факультет Краків- ського університету (1896), проходив ста- жування у Берліні (1897–1899) (рис. 1). З 1899 року працював асистентом, доцентом кафедри неврології та психіатрії Віденсько- го університету, директором Віденського військового шпиталю (в часі Першої Світо- вої війни), санітарним інспектором поль- ської армії. Був учнем Рільца та Юліуса Вагнера-Яурегга – лауреата Нобелівської премії 1927 року з медицини та фізіології за відкриття методу піротерапії при нейроси- філісі. Мав державні нагороди: Командор- ський хрест Ордена Відродження Польщі, Хрест Хоробрих. Був член-кореспондентом Товариства лікарів Польщі. Очолював комі- сію сенату університету у справах молоді, опікувався товариством українських сту- дентів-католиків «Обнова», займався за- снуванням у Львові кількох студентських гуртожитків, запровадив лікарське обсте- ження для абітурієнтів, створив організацію

«Здорове опікування», заснував у карпат-

ському селі Микуличині «Дім здоров’я» для

image

Актуально Current news


студентської молоді. Тематикою наукових досліджень Генрика Гальбана були пробле- ми клінічної невропатології. Він одним із перших описав морфологічні зміни при про- гресуючому та псевдобульбарному паралі- чах; зміни в центральній нервовій системі при правці, спинній сухотці, алкогольній полінейропатії; опрацьовував питання діа- гностики та лікування захворювань екстра- пірамідної системи (летаргічного енцефа- літу). В період керування кафедрою проф. Гальбаном були надані звання «Почесного доктора» (Doctor Honoris Causa) медичного факультету університету Жозефові Бабін- ському (Франція) – неврологія, 1911 р. та Гарві Кушингу (США) – нейрохірургія, 1926 р. Обрали ректором Львівського універси- тету в 1933 році, проте незабаром (через важку хворобу) відмовляється від посади. Помер Генрик Гальбан 13.12.1933 року. По- хований на Личаківському цвинтарі у Львові (Меморіал польських військових поховань 1918-1920 рр.) [15].


image

Рис. 1. Проф. Генрик Гальбан (1870-1933)


Густав Бікелес (01.09.1861 Львів – † 04.11.1918 Львів) був доцентом (1900- 1907), професором кафедри неврології та психіатрії Львівського університету (1907- 1918), автором близько 30 наукових праць з питань мікроанатомії та гістофізіології нервової системи (рис. 2). Спільно з про- фесором Адольфом Беком, фундатором і завідувачем кафедри фізіології університе- ту, досліджував генерування епілептичних нападів під дією електричного струму, від- новлення функції перерізаного нерва, реа-

гування головного мозку і мозочка на дію різних подразників; неврологічну казуїсти- ку. Загинув трагічно 04.11.1918 року під час вуличних боїв у період українсько-поль- ської війни [12].


image


Рис. 2. Проф. Густав Бікелес, в центрі (1861-1918)

перший ліворуч – проф. А. Бек


З 1915 до 1919 року керівником кафе- дри був Казимир Едмунд Ожеховський (05.02.1878 Перемишль – † 05.02.1942

Варшава), професор неврології Львівського та Варшавського університетів (рис. 3). У 1896–1901 роках вивчав медицину у Льво- ві. З 1902 до 1909 року практикував у Від- ні як сімейний лікар, а також стажувався в клініці Крафта-Ебінга, Інституті неврології Віденського університету та психіатричній клініці Вагнера-Яурегга. Став професором у 1920 році. Між 1910 і 1920 роками організу- вав анатомо-гістологічні дослідження цен- тральної нервової системи у Львові й Вар- шаві. Після смерті Флатау (в 1934 році) взяв на себе функції керівника кафедри нейробі- ології Інституту експериментальної біології у Варшаві й обіймав цю посаду до смерті – 1942 року. У 1909 році описав характерний симптом міотонії (короткотривалий м’язовий параліч після міотонічного скорочення). За 8 років до Яна ван дер Хуве зазначив подіб- ність туберозного склерозу з нейрофіброма- тозом (сьогодні ці захворювання об’єднані в групу факоматозів). У 1913 році ввів у не- врологію поняття «опсоклонус-міоклонус». У 1925 році опублікував працю з нейроана- томічних змін при боковому аміотрофічному склерозі. Після смерті Юзефа Пілсудського К. Ожеховський очолив комітет з автопсії мозку маршала [19].

image

Актуально Current news


image

Львів), відомий громадський діяч, викладач, меценат, особистий лікар Митрополита Ан- дрея Шептицького (рис. 5). Це дало змогу українській молоді здобувати освіту високого рівня, а більшість випускників згодом ностри- фікували свої дипломи в різних країнах світу. У 1925 році медичний факультет ліквідува- ли, але проф. М. Панчишин власним коштом встановив 16 стипендій для тих, хто виїхав на навчання за кордон. Професор зробив свій вибір на користь українства й опинився поза академічним колом Львова [1, 2]. Перед бу- дівлею колишньої колегії Піарів (нині голов- ний корпус ЛОКЛ) у 2000 році встановили пам’ятник професору М. Панчишину, дійс- ному членові Наукового товариства ім. Шев- ченка (НТШ), голові Українського лікарського

Рис. 3. Проф. Казимир Едмунд Ожеховський

(1878-1942)


Ученицею професора Ожеховського була Луція Фрей-Готтесман (03.11.1889 Львів –

† 1942 ?), одна з перших жінок-неврологів, від травня 1929 року – лікар в єврейсько- му шпиталі на вулиці Раппопорта, 8. Їй на- лежить перший письмовий опис синдрому вушно-скроневого нерва, відомого тепер як синдром Фрей [7, 11].


Після закінчення Першої світової війни, з 1919 до 1939 року Львівський університет носив ім’я Яна Казимира (короля Польщі, de jure засновника Львівського університету). Керівники кафедри та клініки неврології про- йшли науковий вишкіл в університетах Від- ня, Кракова, Праги, були високоосвіченими фахівцями з визнаними лікарськими чеснота- ми. У Галичині склалась непроста політична ситуація, відбувались зміни державностей – Львівський університет став суто польським закладом, де на медичному факультеті на- вчались головно студенти поляки, а в універ- ситеті не залишилося жодного професора-у- країнця. Окупаційний уряд Польщі утруднив здобуття українцями не тільки вищої освіти, а й середньої, через що лікарі-українці часто здобували освіту за кордоном [9].


Безпрецедентним випадком у світовій освіті було заснування 1921 року медичного фа- культету Українського Таємного Університету (УТУ), ректором якого став професор Мар’ян Панчишин (06.09.1882 Львів – † 09.10.1943

товариства (УЛТ) (з 1919 р.). Жив професор неподалік, на вулиці Клушинській, 3 (сучасна Кармелюка), а тепер в його будинку містить- ся музей історії медицини Галичини, домівка УЛТ у м. Львові, на будинку при вході – ре- льєф авторства Еммануїла Миська.


З 1928 року був професором кафедри не- врології та психіатрії, а з 1933 до 1936 року керівником однойменної клініки був Якуб Ротфельд-Ростовський (04.02.1884 с. Бу- качівці, нині Івано-Франківська обл. – † 05.07.1971 Лондон, Велика Британія). Ав- тор близько 70 наукових праць, досліджу- вав екстрапірамідні ураження, пухлини, аб- сцеси мозку, летаргічний менінгоенцефаліт, історію медицини, видав підручник з невро- логії, Почесний доктор Единбурзького уні- верситету (1966) [22].


Керівником клініки неврології та психіатрії Львівського університету з 1936 до 1944 року був Евгеніюш Артвінський (01.03.1892 Вар- шава – † 10.09.1944 Львів) (рис. 5). Напрям його наукових досліджень – застосування гіпертермії для лікування прогресуючого па- ралічу, неврози воєнного часу, використан- ня рентгенівських променів у неврологічній клініці, питання парапсихології (телепатія, прекогніція, стигматизм, яснобачення) [14].


Велику повагу, шану та подяку пацієнтів за- служив своєю добротою, лікарською опі- кою, безкорисливістю Александр Домашевич (26.02.1887 Львів – † 03.10.1948 Краків) (рис. 4). Працював асистентом кафедри неврології, нейрохірургом діючої армії. Пройшов спеціалі-

image

Актуально Current news


зацію з нейрохірургії у Відні, Парижі, Стокголь- мі, Берліні, Лондоні. З 1922 до 1933 року був завідувачем психоневрологічного відділення, яке розташувалось по вулиці Пекарській (50 неврологічних і 30 психіатричних ліжок), за- раз будівля належить військовому шпиталю. Доцент, керівник курсу нейрохірургії кафедри шпитальної хірургії Львівського державного медичного інституту (ЛДМІ) (1940-1941), ке- рівник Варшавської клініки нейрохірургії. У 1930 році організував у Львові перше нейро- хірургічне відділення на 20 ліжок, у тогочас- ній Польщі вперше виконав нейрохірургічні операції високого рівня складності. Автор по- над 20 наукових праць [13].


image


Рис. 4. Доц. Александр Домашевич (1887–1948)


У 1939 році після приєднання Західної Укра- їни до СРСР було створено Львівський дер- жавний медичний інститут (ЛДМІ), сьогодні Львівський національний медичний універ- ситет імені Данила Галицького. Вулицю Пія- рів перейменували на вулицю І.П. Павлова. Збільшилась кількість працівників і студен- тів інституту, на навчання почали приймати українців та євреїв. За більшовицької оку- пації західних земель загинуло або зникло безвісти чимало українських лікарів і студен- тів у катівнях НКВД, радянській армії, у під- пільних шпиталях. Не менш жорстокою була німецька окупація 1941-1944 років. У ніч з 3 на 4 липня 1941 року відбувся жахливий, жорстокий розстріл німецькими окупантами 45 львівських професорів на Вулецьких па- горбах, із них 13 лікарів-професорів ЛДМІ: лікар-стоматолог світової слави А. Цєшин-

ський, Т. Островський, В. Добжанецький, С. Прогульський, І. Грек, Р. Ренцкий, А. Соло- вей, В. Серадський, С. Манчевський, В. Но- віцький, Ю. Гжендельський, Г. Гілярович, С. Руфф. Через десятиліття відомі львівські скульптори Е. Мисько, В. Чайка та архітек- тор В. Каменщик на місці трагедії встано- вили скорботну стеллу, яку демонтували в 1981 році. Повторно 03.07.2011 року на місці розстрілу встановили новий пам’ятник на Вулецьких пагорбах – спільний поль- сько-український проект скульптора, профе- сора Краківської академії мистецтв А.Сліви, архітекторів О.Трофименка й Д.Сорокевича (Львів). Ідея пам’ятника – арка з каменю та десяти кубів з римськими цифрами, які символізують 10 заповідей Божих, причо- му куб з цифрою «V» («Не убий») частково вивернений, що загрожує руйнуванням всі- єї конструкції. Це пересторога для тих, хто, порушуючи цю заповідь, створює загрозу знищення всього людства [5].


Під час нацистської окупації Львова німці перейменували інститут на курси, а вулицю І.П.Павлова – на Вірховштрассе (на честь теж відомого вченого-патологоанатома Ру- дольфа Вірхова). Найцінніше обладнання, 2000 томів літератури з бібліотеки кафедри неврології нацисти вивезли до Німеччини. Після війни неврологічної служби не було – тож її довелося створювати заново.


У тому велика заслуга доцента Яросла- ва Бачинського (16.05.1911 Львів – † 20.11.1965 м. Тайшет Іркутської обл., Ро- сія), який очолював кафедру від січня 1944 року до 06.11.1945 року (рис. 5). Він був патріотом й відмовився від еміграції. У 1946 році нагородили відзнакою «Відмін- ник охорони здоров’я», але його доля була типовою для представників національно свідомої української інтелігенції всіх часів і за всіх окупантів. За наказом № 822 від 06.11.1948 року Я. Бачинського звільнили з посади в ЛДМІ, а 13.08.1949 – засудили за наклепом працівника інституту (поста- чання ліків воїнам УПА) на 10 років таборів у Заярську Іркутської області. У 1955 році звільнили, зняли судимість, переїхав до сім’ї, яку виселили в Зарецький район Том- ської області, а потім у Тайшет Іркутської області. Підтримував тісні контакти з про- фесором Іркутського медичного інституту

image

Актуально Current news


Х. Г. Ходосом, але через підірване здоров’я відмовився від праці на кафедрі неврології Іркутського медичного інституту. На 54-му році життя Я. Бачинський 20.11.1965 року відійшов у вічність. Похований в Іркутську [10]. На сучасній кафедрі сьогодні створе- но окремий стенд його світлої пам’яті.


image


Рис. 5. Доц. Ярослав Бачинський (1911-1965)


У 1944 році, після звільнення Львова, ву- лицю Вірховштрассе знову перейменува- ли, але вже на Некрасова. З 1945 до 1951 року завідувачем кафедри нервових хвороб, директором (1950–1951) ЛДМІ був профе- сор Дмитро Іванович Панченко (24.02.1906 с. Новгородка, Кіровоградська обл. – † 22.09.1995 Київ) (рис. 6). У 1932 році закін- чив Ленінградську медичну академію імені Кірова. Працював військовим лікарем, ви- кладачем Ленінградської медичної академії під керівництвом відомих учених-академіків Л. Орбелі та М. Аствацатурова, головним неврологом фронту. З війни повернувся ін- валідом. Під час завідування кафедрою та директорства у ЛДМІ виявив неабиякі орга- нізаторські здібності для відновлення діяль- ності інституту, його матеріально-технічного забезпечення. Запровадив послідовну систе- му лікування та реабілітації хворих із пато- логією нервової системи. Пріоритетом були навчання лікарів-неврологів для практичної охорони здоров’я з високим рівнем клінічно- го мислення. З 1951 до 1978 року – завід- увач кафедри нервових хвороб Київського інституту вдосконалення лікарів, головний невролог МОЗ України (1952–1964), канди- дат медичних наук (1941), професор (1947),

заслужений діяч науки УРСР (1951). Дослі- джував патоморфологічні зміни в нервовій системі при гангрені, обмороженнях, цу- кровому діабеті, травмі, ендартеріїті. Автор і організатор «Біотрону» – системи штучно- го клімату для лікування судинних захво- рювань, розладів білково-ліпідного обміну. З 1966 року – головний редактор журналу

«Врачебное дело», а з 1967 – голова Рес- публіканського товариства невропатологів і психіатрів. Автор понад 300 наукових і на- вчально-методичних праць, 14 монографій. Під його керівництвом виконано 14 доктор- ських і 70 кандидатських дисертацій. Ініціа- тор регулярного проведення з’їздів, конфе- ренцій неврологів України. Видатний вчений, педагог, учитель, лікар, професор Панченко виховав плеяду лікарів-неврологів, учених, педагогів, активно допомагаючи молодим науковцям. Він був людиною великої душі, добрих помислів і вчинків. Його життєве кре- до – «любити людей, любити хворого». Всес- вітньо відомий невролог, чиє ім’я зачислене до визначних постатей ХХ ст. [5].


image


Рис. 6. Проф. Дмитро Панченко (1906-1995)


Курс нейрохірургії у 1945-1963 роках очо- лював доцент Лев Михайлович Рождєствєн- скій (1895 м. Плавськ Тульської обл., Росія

– † 01.12.1963 Львів). Закінчив медичний факультет Донського університету (1920 ). Працював військовим лікарем, асистентом кафедри шпитальної хірургії; завідувачем нейрохірургічного відділення, завідувачем курсу нейрохірургії на кафедрі нервових хвороб, декан медичного факультету (1957- 1963) ЛДМІ. Досліджував вплив мінеральних

image

Актуально Current news


вод і харчування на діяльність нирок, плас- тику великих суглобів, лікування ускладнень вогнепальних, черепно-мозкових поранень, особливості регенерації периферійних нервів у разі ішемії. Автор понад 20 наукових праць.


Із 1951 до 1955 року кафедру невроло- гії очолив доцент Сергій Степанович Трач (10.10.1913 с. Леонівка Вінницької обл.– † ?, Київ) (рис. 7). У 1940 році закінчив Вінницький медичний інститут, спеціалізацію з неврології пройшов у Ленінградській військово-медич- ній академії. Працював лікарем діючої армії (1940-1947), крім того, клінічний ординатор, асистент, доцент, завідувач кафедри невро- логії ЛДМІ. Кандидат медичних наук (1950). Автор понад 30 наукових праць, чудовий, вимогливий викладач, високофаховий силь- ний діагност. За час керівництва кафедрою проф. Д. І. Панченком і доц. С. С. Трачем на- уково-дослідні розробки були спрямовані на вивчення патоморфології й клініки захворю- вань периферичних нервових стовбурів під впливом шкідливих факторів різної етіології. Вивчали поширене в західних областях Укра- їни інфекційне захворювання периферійних нервів, назване «невракситом». У повоєнні роки кафедра була значно розширена, ство- рено фізіотерапевтичний, рентґен-кабінет та кабінет лікувальної фізкультури, дитяче не- врологічне відділення, нейрогістологічну й бі- охімічну лабораторії, обладнані новітньою на той час науковою апаратурою.


image


Рис. 7. Доц. Сергій Трач (1913–?)


З 1955 до 1959 року завідувачем кафедри був заслужений діяч науки УРСР (1948), професор Микола Васильович Міртовський

(1894 м. Саратов, Росія – † 17.04.1959 Львів) (рис. 8). Закінчив медичний факуль- тет Саратовського університету. Працював ординатором, асистентом, професором ка- федри нервових хвороб Саратовського уні- верситету, завідувачем кафедри неврології (у різні роки) Дніпропетровського, Ставро- польського, Північно-Осетинського, Куйби- шевського та Львівського медичних інсти- тутів. Напрями його досліджень – вивчення регулювального впливу нервової системи на внутрішні органи, підпорядкованість ве- гетативної нервової системи в корі голов- ного мозку; вплив його на обмін речовин, теплорегуляцію, судини; вивчав гумораль- ний обмін, зокрема взаємозв’язок між мета- болізмом кальцію та судомним синдромом; клініка та лікування ботулізму; патогенез і клініка гострих порушень мозкового кро- вообігу. Автор близько 40 наукових праць, двох монографій. Підготував 15 кандидатів наук. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.


image

Рис. 8. Проф. Микола Міртовський (1894-1959)


З 1959 до 1964 року кафедрою керувала доцент Ніна Микитівна Попова (05.08.1917 с. Каптирьово, Росія – † 23.02.1992 Львів), випускниця Омського медичного інституту (рис. 9). Працювала науковим співробітни- ком Ашхабадського НДІ неврології та фізі- отерапії, асистент кафедри цього ж інсти- туту (1945), ординатор, асистент, доцент, завідувач кафедри неврології з курсом ней- рохірургії ЛДМІ. Досліджувала етіопатоге- нез та лікування невриту лицевого нерва; розлади мозкового кровообігу внаслідок

image

Актуально Current news


атеросклерозу судин головного мозку. Ав- тор близько 50 наукових і навчально-мето- дичних праць.


image


Рис. 9. Доц. Ніна Попова (1917-1992)


Талановитий учень проф. Д. І. Панченка, науковець, педагог і сильний клініцист про- фесор Данило Іванович Пронів (13.04.1923 с. Грабівка Івано-Франківської обл. – † 02.06.1991 Львів) керував кафедрою не- врології з курсом нейрохірургії ЛДМІ у 1964-1977 роках (рис. 10). Закінчив ЛДМІ (1950), працював клінічним ординатором, асистентом ЛДМІ, захистив кандидатську дисертацію в 1954 році і переїхав до Киє- ва на кафедру нервових хвороб Київського інституту вдосконалення лікарів, де в 1963 році захистив докторську дисертацію і по- вернувся до Львова [4]. На кафедрі тоді широко використовували функціональні методи обстеження: електро-, рео-, ехоен- цефалографію, нейроміографію та інші ме- тодики, якими в різні роки займалися І. Кар- мазина, Т. Кадар, Г. Івасюк, М. Биковець, О. Пронів, Л. Мар’єнко. Продовжується ши- рокий комплекс нейрогістологічних дослі- джень асистентами О.Сиротіною, А. Бойком, В. Бєсєдіним, О. Максимуком. Під керів- ництвом професора Д. І. Проніва побачили світ масовим накладом три видання книги

«Неврологічні симптоми, синдроми і функ-

ціональні проби». Його науковими зацікав- леннями були захворювання нервової сис- теми судинного ґенезу, клініка й лікування уражень периферійних нервових стовбурів, бальнео- та курортотерапія. Автор близь- ко 100 наукових праць, двох монографій. Підготував 8 кандидатів і 2 докторів наук.

Знав багато іноземних мов, захоплювався театром, любив історію та літературу. Похо- ваний на Личаківському цвинтарі у Львові.


image


Рис. 10. Проф. Данило Пронів (1923-1991)


З 1972 до 1977 року завідувачем курсу ней- рохірургії кафедри був доцент Вадим Геор- гійович Караванов (05.03.1928 Харків – † 09.04.1981 Львів), син відомого професо- ра, корифея та керівника клініки хірургії ЛДМІ Г.Г. Караванова. Закінчив у 1950 році ЛДМІ. Працював аспірантом, молодшим на- уковим співробітником, старшим науковим працівником Київського НДІ нейрохірургії, доцентом кафедри нейрохірургії Київсько- го інституту вдосконалення лікарів. Його науковими дослідженнями були травматич- ні ушкодження нервової системи, питання дитячої нейрохірургії, діагностика та ліку- вання пухлин гіпофіза. Був першокласним хірургом. Запропонував оригінальну гемос- татичну губку для зупинки кровотеч. Автор 21 наукової праці, чотирьох авторських сві- доцтв на винаходи. Похований на Янівсько- му цвинтарі у Львові [5].


У 1977 році завідувачем кафедри неврології призначили доктора медичних наук Павла Григоровича Скочія (02.11.1925 с. Дігтярі Чернігівської обл. – † 2010 Львів), який за- кінчив військово-медичний факультет Хар- ківського медичного інституту (1952) (рис. 11). Працював військовим лікарем станції невідкладної допомоги м. Чернігова, не- вропатологом Чернігівської міської лікарні, завідувачем неврологічного відділення ра- дянського шпиталю в м. Костантіна, Алжир (1965-1968), ординатором Київської ОКЛ,

image

Актуально Current news


асистентом, доцентом, професором, завіду- вачем кафедри неврології Львівського дер- жавного медичного університету (ЛДМУ). П.Г.Скочій – заслужений працівник вищої школи УРСР, заслужений професор ЛДМУ. Досліджував значення вмісту мікроелемен- тів у лікворі хворих з мозковими інсультами, вплив метеорологічних і сезонних чинників на виникнення розладів мозкового та сер- цевого кровоплину, опрацьовував питання етіології, диференційної діагностики, кліні- ки та лікування розсіяного склерозу. Автор близько 400 наукових і навчально-методич- них праць, восьми монографій, двох підруч- ників, художніх творів – шести збірок поезій, книги спогадів, збірки пісень. Підготував 15 кандидатів, двох докторів наук. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.


image


Рис. 11. Проф. Павло Скочій (1925-2010 )


Завідувачем курсу нейрохірургії з 1977 року був призначений кандидат медич- них наук, асистент Володимир Микола- йович Шевага (04.05.1939 с. Герасимів Івано-Франківської обл.). Працював не- вропатологом, головним лікарем Обертин- ської районної лікарні Івано-Франківської області, нейрохірургом, завідувачем ней- рохірургічного відділення ЛОКЛ, головним нейрохірургом Львівського облздороввід- ділу (1976-1982). Захистив кандидатську дисертацію у 1971 році. У 1981 році за- хистив докторську дисертацію на тему:

«Гомеостаз мінеральних речовин і вітамі-

нів при набряку-набуханні мозку в нейро- хірургічних хворих», протягом 1985-2009 років – завідувач кафедри рефлексотерапії з курсом нейрохірургії, неврології та ней- рохірургії ФПДО ЛДМУ. Срібний дипломант Виставки досягнень народного господар- ства СРСР (Москва), активний член лікар- ської комісії Наукового Товариства Шев- ченка (ЛК НТШ), Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений професор ЛНМУ. Досліджував обмін мікроелементів при онкологічних, судинних і запальних захворюваннях головного мозку, особли- вості клініки та патогенезу ранніх стадій порушення мозкового кровообігу при гі- пертонічній хворобі, атеросклерозі та ін- токсикаціях, проблеми вертеброневроло- гії, імунологічні та реологічні зміни, рівень гормонів кори надниркових залоз, вітамі- нів у разі легкої та важкої черепно-моз- кових травм. Автор понад 560 друкованих праць, у тім числі – 23 монографії, п’ять підручників, дев’ять посібників, чотири довідники, три словники, 62 методичні ре- комендації, шість авторських свідоцтв, 15 патентів, 35 раціоналізаторських пропози- цій, 14 інформаційних листів.


З вересня 1977 року на кафедрі почала працювати кандидат медичних наук, асис- тент Матильда Олександрівна Бабадагли (06.07.1942 м. Кірсанов Тамбовської обл., Росія), закінчила ЛДМІ (1964), заочну аспі- рантуру в м. Києві (1972), захистила канди- датську дисертацію «Стан нервової системи дітей, вийнятих при пологах за допомогою акушерських щипців і вакуум-екстрактора». Протягом наступних років доцент М.О. Баба- дагли створила школу дитячих неврологів, її учні – завідувачі Львівських дитячих не- врологічних відділень, кандидати медичних наук Г. Ф. Козубенко та О.В. Кунта (також учениця професорів В.П. Веселовського та О.Ю. Ратнера – Казань), а також доц. Н.Л. Боженко. Доцент Бабадагли надзвичайно ерудована, чудовий викладач і лікар, її сту- денти брали активну участь у багатьох на- укових конференціях. З 1999 до 2013 року вона працювала в Міжнародній клініці від- новного лікування для хворих із хронічною неврологічною патологією та дитячим цере- бральним паралічем проф. В. І. Козявкіна в м. Трускавці, відповідала за наукову та ви- давничу працю.

image

Актуально Current news


Незаперечним авторитетом з питань на- вчально-методичної, наукової, виклада- цької та лікувальної праці є багатолітній асистент кафедри Ольга Сергіївна Сиротіна, яка закінчила Воронезький медичний інсти- тут, учениця проф. Іценко, багатолітній за- вуч кафедри. Потужний клініцист, педагог великої працездатності.


У 1979 році завідувач нейрохірургічного відділення Юрій Михайлович Сандурський (02.01.1938, м. Ряшів, Краківське воєвод- ство) захистив під керівництвом академіка А.П. Ромоданова кандидатську дисертацію на тему: «Лікування пухлин стовбура моз- ку», працював асистентом, в.о. завідувача курсу нейрохірургії, головним нейрохірур- гом Львівського облздороввідділу. Своєю важкою і чесною працею заслужив велику повагу колег і пацієнтів.


Від 1977 року працівники кафедри вивча- ють судинну патологію мозку, а саме скоро- минучі розлади (на теренах Західної Укра- їни), уточненням етіології та структури цієї патології; разом із Харківським НДІ невро- логії та психіатрії брали участь у роботі над такою важливою державною темою: «Вплив зловживання алкоголем на виникнення, ха- рактер і наслідки цереброваскулярної пато- логії». Досліджували роль генетичних чин- ників у розвитку нейросудинної патології, методи диференційної діагностики малови- вчених форм енцефалопатії.


В 1983 році асистент кафедри, кандидат медичних наук Олексій Петрович Максимук (11.03.1924 с. Вигнанка Волинської обл. –

† 24.10.2002 Львів) захистив докторську дисертацію «Клініко-морфологічні аспекти мозкових інсультів». О. П. Максимук закін- чив медичний факультет ЛДМІ (1953), пра- цював дільничним лікарем у с. Пнівно Во- линської області, завідувачем Ковельського райздороввідділу Волинської області, не- врологом лікарні м. Дрогобича, клінічним ординатором кафедри й ординатором від- ділу, асистентом кафедри неврології ЛДМІ (1965-1987). Автор близько 40 наукових праць. Був чудовим клініцистом і діагнос- том, із великою внутрішньою інтелігентні- стю, щирою любов’ю до людей, студентів. Знав три іноземні мови. Похований на цвин- тарі у Брюховичах поблизу Львова.

Протягом 1986-2019 років (за хронологією) кандидатські та докторські дисертації на ка- федрі захистили такі особи (див. табл. 1).


Від 1988 року теми науково-дослідної роботи кафедри такі: «Клініко-біохімічна діагности- ка стадій дисциркуляторних енцефолопатій судинного і травматичного ґенезу», «Су- динні порушення нервової системи в осіб – ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС за даними клініко-параклінічних дослі- джень». Підсумок роботи кафедри, присвя- ченої церебральній судинній патології, – 48 рацпропозицій, видано 10 інформаційних листів, п’ять методичних рекомендацій, за- хищені дисертації працівниками кафедри та здобувачами-практичними лікарями. Про- тягом 1986-2004 років неврологічним відді- ленням ЛОКЛ завідувала Олександра Андрі- ївна Тютько (1943 м. Пустомити Львівської обл.), 1970 року закінчила ЛДМІ.


У 2000 році завідувачем кафедри невроло- гії ЛДМУ призначили Степана Степановича Пшика (06.01.1952 с. Городище Львівської обл. – † 28.07.2017 Львів) (рис. 12). За- кінчивши ЛДМІ, працював невропатологом Яворівської ЦРЛ, завідувачем неврологічно- го відділення лікарні м. Куликова Львівської області, неврологом 5-ї лікарні м. Львова; клінічний ординатор, доцент, доктор ме- дичних наук, професор, завідувач кафедри неврології (2000-2017 ) ЛДМУ. Кандидат- ську та докторську дисертації захищав під керівництвом проф. В. П. Веселовського в Казанському медичному інституті. Дослі- джував питання вертеброневрології, поєд- нання методів мануальної та рефлексотера- пії, фізіотерапії, медикаментозної терапії та курортних чинників. Автор близько 60 нау- кових і навчально-методичних праць, трьох посібників: «Практикум з рефлексотерапії»,

«Посібник з рефлексотерапії», «Вертебро-

неврологія», двох авторських свідоцтв на винаходи. Підготував двох кандидатів наук. Похований у родинному гробівці міста Ходо- рів, Львівської області.


З 1995 року наукова діяльність кафедри була присвячена вивченню питань епіде- міології, етіології та патогенезу розсіяного склерозу, апробації та пошуку нових лікар- ських засобів фармакотерапії цього захво- рювання, захищено 10 кандидатських дис-

image

Актуально Current news


Таблиця 1

Дисертації, захищені на кафедрі неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького протягом 1986-2019 років



Здобувач

Рік захисту

Здобутий науковий ступінь


Тема дисертації

Галузинська Олена Володимирівна


1986

канд. мед. наук

Функціональні та структурні особливості гемоцирку- ляторного русла верхніх кінцівок при хворобі Рейно різної важкості


Мар’єнко Лідія Борисівна

1987

канд. мед. наук

Роландичний варіант оперкулярної епілепсії

2015

д-р мед. наук

Патоморфоз симптоматичної епілепсії (порівняльне катамнестичне дослідження)


Пшик Степан Степанович


1987

канд. мед. наук

Міофіксаційний симптомокомплекс у хворих із син- дромами остеохондрозу поперекового відділу хреб- та, його ускладнення та методи корекції

1995

д-р мед. наук

Неврологічні прояви спондилоартрозу, його діагнос- тика, клініка, методи лікування

Лабінський Андрій Йосипович

1989

канд. мед. наук

Порушення мінерального складу тканин при мозко- вих інсультах

Король Ганна Миколаївна

1994

канд. мед. наук

Особливості пероксидної оксидації ліпідів і антиокси- дантної активності у хворих з мозковими інсультами


Негрич Тетяна Іванівна


1996

канд. мед. наук

Клінічна оцінка терапевтичної ефективності флуре- нізиду при лікуванні хворих на розсіяний склероз у зоні високого ризику захворювання

2004

д-р мед. наук

Характеристика деструктивних процесів при розсія- ному склерозі

Малярська Наталя Василівна

1999

канд. мед. наук

Клініко-біохімічні та генетичні аспекти розсіяного склерозу в зоні його високого ризику

Боженко Наталя Леонідівна


2001

канд. мед. наук

Особливості клініко-біологічних та нейрофізіологіч- них змін у хворих цереброваскулярними захворю- ваннями – ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Ергюн Ніл

2001

канд. мед. наук

Порушення вітамінного та мінерального гомеостазу в патогенезі розсіяного склерозу

Штибель Василь Григорович

2001

канд. мед. наук

Стан антиоксидантного захисту у хворих на розсія- ний склероз та його медикаментозна корекція

Матвієнко Юрій Олександрович

2002

канд. мед. наук

Міжгормональні відношення андрогенів та глюкокор- тикоїдів при розсіяному склерозі

Хавунка Марта Ярославівна

2008

канд. мед. наук

Клініко-патогенетична характеристика розсіяного склерозу у зоні високого ризику захворювання

Шоробура Марія Стефанівна

2008

канд. мед. наук

Порівняльна характеристика клініко-патогенетичних ознак розсіяного склерозу в віковому аспекті

Мар’єнко Катерина Миколаївна

2008

канд. мед. наук

Якість життя хворих на епілепсію – клініко-психоло- гічний аспект

Пшик Роман Степанович


2011

канд. мед. наук

Гомеостаз мікроелементів та вітамінів А і Е у паці- єнтів з неврологічними проявами при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта

Кирилюк Софія Ярославівна


2016

канд. мед. наук

Клініко-патогенетичні особливості розсіяного скле- розу та вивчення ефективності сучасних методів лі- кування

Оринчак Лідія Богданівна

2017

канд. мед. наук

Етіологічні фактори ризику виникнення розсіяного склерозу на Прикарпатті

Негрич Назар Олегович


2018

канд. мед. наук

Клініко-патогенетичне та діагностичне значення си- роваткових маркерів білкової природи у хворих на розсіяний склероз

image

Актуально Current news


ертацій (Т.І. Негрич, Н.В. Малярська, Ніл Ергюн, Ю.О. Матвієнко, В.Г. Штибель, М.Я. Хавунка, М.С. Шоробура, С.Я. Кирилюк, Л.Б. Оринчак, Н.О. Негрич) та одну докторську (Т.І. Негрич). Створено обласний центр роз- сіяного склерозу (1996), який надає спеціа- лізовану діагностично-лікувальну допомогу населенню регіону, проводяться багатоцен- трові клінічні дослідження світового рівня, що свідчить про наявність львівської науко- вої школи з питань демієлінізуючої патоло- гії, зокрема розсіяного склерозу.


image


Рис. 12. Проф. Степан Пшик (1952–2017)


З 2004 року Янош Євгенович Саноцький (03.02.1960 Львів) – завідувач неврологіч- ного відділення ЛОКЛ. У 1983 році закінчив ЛДМІ, працював у м. Щирці Пустомитів- ського району, ординатором неврологічного відділення ЛОКЛ, кандидат філософських наук. Знає чотири іноземні мови. Член ви- конавчого комітету «Movement Disorders Society», редакційної колегії «Parkinsonism and Related Disorders». Сильний клініцист і науковець, надзвичайно багато часу при- діляє молодим неврологам, дбає про їхній професійний, моральний і світоглядний ріст.


У 2005 році створено ще два науково-прак- тичні центри – епілепсії (доц. Л.Б. Мар’єн- ко, асист. К.М. Мар’єнко) та екстрапірамід- них захворювань (Л.В. Федоришин, Я. Є. Саноцький, О.О. Кріпчак, Н.М. Островська, Г.М. Станецька). Протягом усіх років три-

ває тісна співпраця між працівниками кафе- дри та відділу неврології ЛОКЛ, які є висо- кокваліфікованими клініцистами, серед них

– п’ять кандидатів медичних наук: Н.М. Кар- дош, Я.Є. Саноцький (завідувач відділення), Л.В. Федоришин, А.О. Тютько, С.Я. Кирилюк. Працівники відділу створили науково-прак- тичні центри нервово-м’язових захворювань (О.М. Семеряк, Н.В. Рибак, А. І. Філіпський, А. О. Бачун), центр нейропсихологічних по- рушень (Н.М. Островська, Н.М. Чайковська), що успішно діють. Міські неврологічні відді- лення очолюють наші вихованці: Г.І. Приш- ляк, А.Г.Квочкіна, Н.М. Войнаровська, М.Є. Саноцький, О.М. Ярошик.


У 2017 році професор Тетяна Іванівна Не- грич очолила кафедру неврології Львівсько- го національного медичного університету (ЛНМУ) імені Данила Галицького (рис. 13). У червні 1996 року створила й очолила Львів- ський обласний центр із вивчення проблем розсіяного склерозу та інших демієлінізую- чих захворювань; 1997 – член робочої групи МОЗ України зі створення державної програ- ми «Розсіяний склероз»; із 2015 року – член робочої групи МОЗ України зі створення уніфікованого протоколу та державної про- грами «Розсіяний склероз». Із 12.05.2017 до 01.09.2017 року – проректор з науко- вої роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, а з 01.09.2017 року – завідувач кафедри неврології ЛНМУ імені Данила Галицько- го. Член Правління Товариства неврологів, психіатрів і наркологів України, етичної ко- місії ЛНМУ імені Данила Галицького, етич- ної комісії ЛОКЛ, клініко-експертної комісії департаменту здоров’я ЛОДА. Поглиблено займається такими прикладними досліджен- нями: дитячий розсіяний склероз, вагітність і демієлінізуюча патологія, вивчення окре- мих екзогенних чинників ризику розсіяного склерозу, вплив хворобо-модифікуючої те- рапії на вагітних із цим захворюванням та стан плоду, сімейні форми хвороби. Серед фундаментальних досліджень – вивчення процесів апоптозу та пошук нових біомар- керів при розсіяному склерозі.


Сьогодні на кафедрі працюють висококва- ліфіковані фахівці – науковці й клініцисти: член ЛК НТШ професор Негрич Т.І. (завід- увач кафедри), проф. Шевага В.М., проф. Мар’єнко Л.Б., доценти Боженко Н.Л. (від-

image

Актуально Current news


повідальна за лікувальну роботу кафедри), Матвієнко Ю.О. (відповідальний за наукову роботу кафедри), Король Г.М. (завуч кафе- дри), член ЛК НТШ Малярська Н.В., Шоро- бура М.С., Мар’єнко К.М., асистенти Пшик Р.С., Вівчар Р.Я., Івасюк-Криса Г.М., Кири- люк С.Я., старші лаборанти Самолюк В.А., Ткачук Л.Й., Криса В.Л.


image


Рис. 13. Проф. Тетяна Негрич


Результати проведеного системного дослі- дження засвідчили, що за понад 100-літню історію Львівської клініки (кафедри) невро-

логії, вона була потужним осередком діяль- ності фахових лікарів і науковців, колискою вишколу талановитих вчених, педагогів і клініцистів, незмінною базою підготовки студентів і молодих лікарів, попри геополі- тичні й інші історичні негаразди. Працівники кафедри та відділу завжди виділялись інте- лігентністю, працьовитістю, високим профе- сійним рівнем. Зокрема, в різний історичний період завідувачі кафедри неврології (Ген- рик Гальбан, Дмитро Іванович Панченко) навіть очолювали Львівський медичний уні- верситет.


2. Сьогодні кафедра та клініка неврології Львівського національного медичного уні- верситету імені Данила Галицького – це сучасний, потужний, чітко працюючий під- розділ університету, з міжнародним світо- глядом, відомий далеко за межами України, з низкою фахових профільних науково-клі- нічних центрів, по-суті, фундамент невро- логічної професійності Західної України з великими перспективами і традиційно до- стойним кадровим потенціалом.


Література

  1. Ganitkevych Ya. Ukrai’ns’ki likari. Bibliografichnyj dovidnyk [Ukrainian doctors. Bibliographic guide] / Ya. Ganitkevych, P. Pundy. T. 3. L’viv: Vydavnyctvo NTSh, 2008. 428 c [in Ukrainian].

  2. Gotsko-Ney L.-I. Ukrai’ns’ke likars’ke tovarystvo u L’vovi – 1910-1939-1990-2010 [Ukrainian Medical Society in Lviv – 1910-1939-1990-2010] / L.-I. Gotsko-Ney. L’viv: Afisha, 2010. C. 5-27 [in Ukrainian].

  3. Zimenkovsky B.S. Avstrijs’kyj period v istorii’ L’vivs’kogo nacional’nogo medychnogo universytetu imeni Danyla Galyc’kogo [The Austrian period in the history of Danylo Halytsky Lviv National Medical University] / B.S. Zimenkovsky, O.D. Lutsyk, S.V. Riznychok // Acta Medica Leopoliensia / L’vivs’kyj medychnyj chasopys [Acta Medica Leopoliensia / Lviv Medical Journal]. 2007. Vol. 13, № 3. S. 137-157 [in Ukrainian].

  4. Zimenkovsky B.S. Profesory L’vivs’kogo nacional’nogo medychnogo universytetu imeni Danyla Galyc’kogo: 1784-2009 [Professors of Danylo Halytsky Lviv National Medical University: 1784-2009]

    / B.S. Zimenkovsky, M.R. Ggzhegotsky, O.D. Lutsyk; MOZ Ukrai’ny, L’viv. nac. med. un-t im. Danyla Galyc’kogo. L’viv, Nautilus, 2009. 472 s [in Ukrainian].

  5. Kafedra/klinika nevrologii’ L’vivs’kogo nacional’nogo medychnogo universytetu im. Danyla Galyc’kogo (zasnuvannja, stanovlennja, naukova dijal’nist’) [Department / Clinic of Neurology of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University (foundation, formation, scientific activity)] / G.M. Ivasiuk, T.I. Negrych, Yu.O. Matviyenko [ta in.]; vidp. red. T.I. Negrych. L’viv, 2019. 52 s [in Ukrainian].

  6. Melnyk I. Lychakivs’ke peredmistja [Lychakiv suburb] / I. Melnyk, R. Zagays’ka. L’viv: Centr Jevropy, 2010. 352 c [in Ukrainian].

  7. Negrych T.I. Lucija Frej – vyznachna predstavnycja l’vivs’koi’ nevrologichnoi’ shkoly [Lucja Frey – a prominent representative of the Lviv neurological school] / T.I. Negrych, Yu.O. Matviyenko // Medychni nauky – Praci Naukovogo Tovarystva imeni Shevchenka [Medical sciences – Proceedings of the Shevchenko Scientific Society]. 2018. T. 52. №1. S. 126-131 [in Ukrainian].

    image

    Актуально Current news


  8. Pshyk S.S. 100 rokiv kafedry nevrologii’ L’vivs’kogo nacional’nogo medychnogo universytetu imeni Danyla Galyc’kogo – vihy projdenogo shljahu [100 years of the Department of Neurology af the Danylo Halytsky Lviv National Medical University – the milestones of the passed history] / S.S. Pshyk, N.L. Bozhenko, Yu.O. Matviyenko // Materialy mizhnarodnoi’ naukovo-praktychnoi’ konferencii’ «Problemy klinichnoi’ nevrologii’: istorija, suchasnist’, perspektyvy», prysvjachenoi’ 100-richchju kafedry nevrologii’ L’vivs’kogo nacional’nogo medychnogo universytetu imeni Danyla Galyc’kogo, 26-28 travnja 2005 r. [Pro- ceedings of the international scientific conference «Problems of clinical neurology: history, modernity, prospects» dedicated to the 100th anniversary of the Department of Neurology of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University, May 26-28, 2005] / L’viv. nac. med. un-t im. Danyla Galyc’kogo. L’viv, 2005. S. 3-12 [in Ukrainian].

  9. Stadnyk O. Likars’ki tovarystva u L’vovi do 1939 roku [Medical societies in Lviv until 1939] / O. Stadnyk. L’viv: Avers: 2017. 198 s [in Ukrainian].

  10. Stenyk V. Dolja Jaroslava Bachyns’kogo [The fate of Yaroslav Bachynsky] / V. Stenyk, E. Frajfel’d // Medychni kadry [Medical staff]. 1990, 24 travnja. 3 s [in Ukrainian].

  11. Bennett JD. The woman behind the syndrome: Frey’s syndrome – the untold story / JD. Bennett // J Hist Neurosci. 1994. №3 (2), Apr. P. 139-44.

  12. «Bikeles, Gustaw» (1861–1918). W: Polski Słownik Biograficzny. 1935. T. 2. S. 93–94.

  13. Głowacki J. Aleksander Domaszewicz (1887–1948). Profesor Neurochirurgii Uniwersytetu Warszawskiego

    / J. Głowacki, J. Bidziński // Neurol. Neurochirur. Pol. 2004. №38 (6). S. 539-541.

  14. Herczyńska G. Eugeniusz Artwiński (1892-1944) / G. Herczyńska // Postępy Neurologii i Psychiatrii. 2004. №13 (3). S. 1-12.

  15. Herczyńska G. Henryk Halban (1870-1933) / G. Herczyńska // Postępy Psychiatrii i Neurologii. 2002.

    №11 (3). S. 1–6.

  16. Kronika Universytetu Lwowskiego. II. 1898/9-1909/10. Lwow, 1912. S. 416-418.

  17. Księga pamiątkowa wydana w dwudziestą piątą rocznicę istnienia Wydziału Lekarskiego Uniwersytetu Jana Kazimierza: 1894-1919 / red. Witold Nowicki. Lwów: Wydział Lekarski U. J. K., 1920. 291 s.

  18. Medycyna, przyroda i technika we Lwowie. Krótki zarys. [Wydział Lekarski U. J. K.] // Polska Gazeta Lekarska. 1937. № 27 (4 lipca). S. 505-514.

  19. «Orzechowski Kazimierz» W: Polski Słownik Biograficzny. T. 24,z. 2. Wrocław;Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1979. S. 280-282.

20. Polska Gazeta Lekarska. № 27. 1937. 27. S. 509-510.

  1. Program Wykladow, sklad uniwersytetu w latach akademickich. 1931/32, 1932/33. S. 91, 95, 96, 143.

  2. «Rothfeld (później Rostowski) Jakub (1884-1971)» W: Polski Słownik Biograficzny. T. 32. Wrocław;Warszawa;Kraków: 1990. S. 304-305.