Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
УДК. 616.596-007.44-039.35-089
Олег Надашкевич, Андрій Вергун, Богдан Паращук
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
Львів, Україна
Резюме. Актуальність проблеми врослого нігтя (оніхокриптозу, інкарнації нігтя) в ургентній ам- булаторній гнійній хірургії зумовлена зростанням частоти його виникнення, хронічним перебігом, ускладненннями, нерідкими ранніми і пізніми післяопераційними рецидивами. Консервативні та ортопедичні, прийоми лікування інкарнації є малоефективними, а операції по Дюпюітрену, Емер- ту-Шмідену дуже травматичні, спотворюють нігтьову фалангу, порушують анатомо-функціональ- ну цілісність пальця і в 2-20% випадків (в залежності від відсутності чи наявності оніхомікозу та збудників мікотичного ураження – призводять до рецидивів. Нами досліджено методики і резуль- тати хірургічної корекції врослого нігтя для покращення результатів комплексного лікування. За 5-річний період (2010-2015 рр) виконано 325 оперативних втручань з приводу інкарнацій нігтів у 198 чоловіків та 127 жінок, віком 12-67 років. У 82 хворих стверджено пізні рецидиви оніхокриптозу, попередньо прооперованого в інших клініках. Консервативне лікування було по- казаним лише на початкових етапах вростання. Хірургічне втручання проводили з урахуванням патологічних змін епоніхеального валика згідно рекомендацій поєднання хірургічних стручань і консервативної терапії. Аналіз субоніхеального зішкрібу при оніхомікотичних ураженнях з вто- ринною інкарнацією нігтя дозволив констатувати переважання дерматофітів (червоної трихо- фітії), у третині випадків – в асоціації з пліснявими та дріжджоподібними грибами. Формуван- ня гіперкератозу, узурування та деструкція центральної частини нігтя з вторинною інкарнацією його країв, – цей процес був типовим для 89,1% трихофітних уражень. Оперативне лікування полягало у резекції нігтя або видаленні нігтьової пластини, як протирецидивні компоненти за- стосовувалося висічення патологічно змінених епоніхеальних тканин та парціальна маргінальна матриксектомія в ділянці вростання. Виконані оперативні втручання умовно можна розділити на п›ять основних груп: I – операції типу Емерта-Шмідена (крайова резекція нігтьової пластинки та епоніхія з крайовим видаленням росткової зони – парціальною матриксектомією); II – опе- рації типу Дюпюітрена (оніхектомія – повне видалення нігтьової пластинки); III – операції типу Бартлетта (пластика місцевих тканин); IV – крайова резекція нігтьової пластинки; V – операція Мелешевича; VІ – наші модифікації (з попередньою блокоподібною епоніхектомією). Вивчено результати втручань з приводу оніхокриптозу I варіанту операційної корекції у 84 пацієнтів, IІ – у 66 хворих, ІІІ – у інших 50 спостережень, IV – в 42 осіб, V – у інших 27 хворих; VІ – у 56 пацієнтів (з застосуванням нашої модифікації хірургічного лікування). Нами диференційовано три варіанти трихофітоми: передню центральну – з узуруванням до 25% площі нігтя, субтоталь- ну – від 25 до 70% (без захоплення росткової зони), тотальну – від 70 до 90% (з ураженням росткової зони нігтя). У 65 хворих на мікотичне трихофітне ураження з вторинною інкарнацією нігтя застосовано стандартну схему пульс-терапії ітраконазолом. Наявність вогнищ оніхолізису і розпаду ділянок гіперкератозу, що призводить до відшарування частини нігтьової пластини, об- грунтовує доцільність виконання у хворих на трихофітійний оніхомікоз з вторинною інкарнацією малотравматичної оніхектомії через оніхолізовані структури з одномоментним послідовним вида- ленням дерматофітоми та ділянок вростання зі зміненими епоніхеальними валиками. Причинами рецидиву врослого нігтя після операцій Мелешевича, Емерта-Шмідена, Бартлетта були технічні погрішності хірургічної техніки, інтраопераційні пошкодження нігтьового ложа, недоліки про- ведення протирецидивних заходів, травми ділянки операції, носіння вузького (тісного) взуття, недотримання рекомендацій лікаря з приводу корекції ортопедичної патології, оніхомікоз.
Ключові слова. Врослий ніготь, оніхомікоз, дерматофітома, хірургічне лікування, рецидиви вростання.
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
Oleh Nadashkevych, Andrii Verhun, Bohdan Parashchuk
Summary. Relevance of the problem of ingrown nail (onychocriptosis, unguis incarnatus) in urgent outpatient purulent surgery is caused by the increased frequency of its occurrence, chronicity, complications, not uncommon early and late postoperative relapses. Conservative and orthopedic treatments of unguis incarnatus are not very effective while Dupuytren’s contracture, Emmert- Schmiden surgeries are very traumatic, disfigure nail bone, distort anatomic and functional unity of a finger and in 2-20% cases (depending on absence or presence of onychocriptosis and fungal agents) cause relapse. Methods and results of ingrown nail surgical correction have been studied to improve the results of complex treatment. Over a five-year period (2010-2015) 325 unguis incarnates surgeries in 198 men and 127 women aged 12-67 were performed. In 82 patients late relapses of onychocriptosis were confirmed after previous surgeries at other clinics. Conservative treatment was recommended only at early stages of ingrowing. Surgical treatment was conducted with regard for pathological changes in eponychial fold according to recommendations for combining surgical treatment and conservative therapy. Upon subnychial scraping analysis of onychomycotic nails with secondary nail incarnation it was possible to confirm dominance of dermatophytes (red trichophitia), while one third of cases were associated with mold and yeast-like fungi. Hyperkeratosis, erosion and destruction of central nail with secondary incarnation of the edges were typical for 89.1 % of trichophitis cases. Operative treatment consisted in nail excision or nail plate removal. Excision of pathologically changed epochonial tissues and partial marginal matricectomy in ingrown area were used as anti-relapse measures. Types of operative treatment applied may be divided into five main groups: 1 – Emmert-Schmiden type surgeries (marginal excision of nail plate and eponychia with marginal removal of the growing part via partial matricectomy); 2 – Dupuytren’s contracture type surgeries (onychectomy – complete removal of nail plate); 3 – Bartlett type surgeries (local tissue plastic reconstruction); 4 – marginal resection of marginal section of nail plate; 5 – Meleshevych surgery; 6 – our modifications (with previous block-type eponychectomy). We have studied results of onychocriptosis surgeries of post-surgical type 1 correction in 84 patients, type 2 – in 66 patients, type 3 – in another 50 cases, type 4 – in 42 persons, type 5 – in another 27 patients, type 6 – in 56 patients (with the use of our modification of surgical treatment). Three types of trichophytosis have been differentiated: frontal central – with erosion of up to 25% of nail area, subtotal – from 25 to 70% (without touching upon growth area), total – from 70 to 90% (with affected growth area). In 65 mycotic trichophitis patients with secondary nail incarnation a standard itraconazole pulse therapy was applied. Presence of onycholytic focuses and degradation of hyperkeratotic areas which results in lamination of a part of nail plate, proves feasibility of performing low- trauma onychectomy on patients with trichophyton onychomycosis with secondary incarnation via onycholized structure with single-stage sequential removal of dermatophyte and ingrowth areas with changed eponychial folds. Relapse causes after Meleshevych, Emmert-Schmiden, Bartlett surgeries were technical faults of surgical tools, intraoperative nail bed trauma, faults of post- operative anti-relapse treatments, surgical area trauma, wearing of tight shoes, non-compliance with doctor’s recommendations as to correction of orthopedic pathology, onychomycosis.
Keywords. Ingrown nail, onychomycosis, dermatophyte, surgical treatment, relapses of ingrowing.
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
Актуальність проблеми врослого нігтя (оніхокриптозу, інкарнації нігтя) в ургент- ній амбулаторній гнійній хірургії зумовле- на зростанням частоти його виникнення, хронічним перебігом, нерідкими ранніми і пізніми післяопераційними рецидивами; особливо насторожує збільшення кількості ускладнень [3, 9, 10, 12]. Частішають та- кож випадки вторинного приєднання гриб- кової (мікотичної) мікст- інфекції [3, 6, 8], а також вторинного вростання мікотич- но змінених нігтів [8, 10, 12]. Переважно уражаються особи молодого віку [10]. Як відомо, етіологічними та патогенетичними чинниками оніхокриптозу є вузьке взут- тя, неправильне обрізання нігтів, вроджені та набуті деформації нігтьової пластини і ложа [2, 9]. Захворювання характеризу- ється патологічним вростанням нігтьової пластини у білянігтьовий (епоніхеальний) валик з його гіпертрофією, гіперемією і набряком [2, 4]. Як відомо, для вросло- го нігтя характерна хронічна патологічна компресія краєм нігтьової пластини біля- нігтьового (епоніхеального) валика та роз- виток у ньому хронічного запалення, що характеризується гіпертрофією, гіперемі- єю і набряком епоніхеального валика [3, 9, 10]. Вільні бокові краї нігтя внаслідок припіднімання його центральної части- ни «підриваються», компресуючи перие- поніхеальні тканини й епоніхій. Хронічна компресія епоніхія детермінує вростання
оніхокриптоз (врослий ніготь). компре- сія епоніхеальних структур поєднується зі стисканням центральної та передньо-цен- тральної частини матрикса, що ще більше посилює деформацію останнього – замика- ється «порочне коло» [10]. Інфільтратив- но-серозна стадія при подальшій дії етіо- логічного чинника переходить у хронічну гнійно-некротичну стадію з формуванням вогнищевих некрозів і гіпергрануляцій [2, 3, 8, 10, 11]. З ускладнень найчасті- ше констатують наявність хронічного запа- лення епоніхеального валика з утворенням зон колікваційного некрозу, розростанням гіпергрануляцій, можливий розвиток го- строго епоніхеального абсцесу [8, 9, 13]. Консервативні, в тому числі і ортопедичні, прийоми лікування врослого нігтя малое- фективні [10], а операції по Дюпюітрену, Емерту-Шмідену дуже травматичні, спо- творюють нігтьову фалангу, порушують анатомо-функціональну цілісність пальця і в 2-20% випадків (в залежності від відсут-
ності чи наявності оніхомікозу та збудників мікотичного ураження – призводять до ре- цидивів [2, 3].
на оніхокриптоз, піднігтьовий гіперке- ратоз, оніхогрифоз, дерматофітому; гній- но-некротичні та компресивні ураження; наявністю ускладнень; терміном настання оніходеструкції; застосованими метода- ми лікування (рис. 2); наявністю усклад- нень та методами їх корекції; якістю жит- тя пацієнтів в післяопераційному періоді. Оперативне лікування полягало у резекції нігтя (РН) або видаленні нігтьової пласти- ни (ВНП), як протирецидивні компоненти застосовувалося висічення патологічно змінених епоніхеальних тканин (ВПЗЕТ) та парціальна маргінальна матриксектомія в ділянці вростання (ПММвДВ).
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
25%
6% 9% 3%
57%
Konica Minolta DiMAGE Z3, Fujifilm E900 9,0 MP (дзеркальні) i PENTAX Optio E35 7,0 MP (компактна). Фотофіксація макроскопічних змін (для вивчення динаміки загоєння ран) проводилася в процесі лікування дзеркаль- ною фотокамерою Fujifilm E900 9,0 MP для проспективного аналізу ефективності до- гляду та особливостей перебігу післяопера-
Ⱦɟɪɦɚɬɨɮɿɬɢ
Ⱦɟɪɦɚɬɨɮɿɬɢ ɬɚ ɩɥɿɫɧɹɜɿ ɝɪɢɛɢ 
Ⱦɪɿɠɞɠɨɩɨɞɿɛɧɿ ɝɪɢɛɢ 
ɉɥɿɫɧɹɜɿ ɝɪɢɛɢ
Ⱦɪɿɠɞɠɨɩɨɞɿɛɧɿ ɬɚ ɩɥɿɫɧɹɜɿ ɝɪɢɛɢ
Рисунок 1. Розподіл збудників оніхомікозу в субо- ніхеальному зішкрібі в хворих на врослий ніготь та оніхомікоз.
ційного періоду з опрацюванням отриманих даних програмним забезпеченням Inkscape GNU. Статистичний аналіз проведено за до- помогою Apache OpenOffice.org 4.1.1.
16%
7%
22%
4%
13%
5%
33%
I – операції типу Емерта-Шмідена (крайо- ва резекція нігтьової пластинки та епоніхія з крайовим видаленням росткової зони – парціальною матриксектомією); II – опера- ції типу Дюпюітрена (оніхектомія – повне видалення нігтьової пластинки); III – опе- рації типу Бартлетта (пластика місцевих тканин) [3]; IV – крайова резекція нігтьо- вої пластинки [1, 2, 5, 14]; V – операція
Ɋɇ 
ȼɇɉ
Ɋɇ+ȼɉɁȿɌ+ɉɆɆɜȾȼ ȼɇɉ+ȼɉɁȿɌ Ɋɇ+ɉɆɆɜȾȼ ȼɇɉ+ɉɆɆɜȾȼ ȼɇɉ+ȼɉɁȿɌ+ɉɆɆɜȾȼ
Рисунок 2. Випадки інкарнації нігтя: розподіл за варі- антами оперативного лікування
Усі хірургічні втручання виконано адекват- но у відповідності щодо домінуючих нозоло- гічних форм і клінічних варіантів ураження. Проведено комплексне передопераційне дослідження з застосуванням біохімічних, рентгенологічних, патоморфологічних, бак- теріо– і мікологічних методів для ідентифі- кації окремих варіантів ураження нігтів в порівнянні з нозологічними формами і осо- бливостями клініки. Диференційовано три
Мелешевича [2]; VІ – наші модифікації (з
попередньою блокоподібною епоніхектомі- єю) [8-10]. Вивчено результати втручань з приводу оніхокриптозу I варіанту операцій- ної корекції у 84 пацієнтів, IІ – у 66 хворих, ІІІ – у інших 50 спостережень, IV – в 42 осіб, V – у інших 27 хворих; VІ – у 56 па- цієнтів (з застосуванням нашої модифікації хірургічного лікування). Стверджено, що поширеними методами оперативного втру- чання з приводу вростання нігтя є видален- ня нігтьової пластини та крайова резекція нігтя [2-4]; як доповнення до них нерідко застосовується епоніхектомія, або ВПЗЕТ – висічення епоніхеальних гіпергрануляцій і гіпертрофованого нігтьового валика [1-3, 6]; ПММвДВ – часткова крайова ексцизія матриксу нігтя в ділянці вростання шляхом його механічного висічення, коагуляції ді-
варіанти мікотичного ураження нігтя, асоці-
2
атермокаутером або СО
(карбондиоксид-
йованого з його інкарнацією: нормотрофіч- ний оніхомікоз – форма нігтя не змінена, у товщі жовто-бурі плями; атрофічний – ніготь кришиться, іноді майже повністю зруйнова- ний; гіпертрофічний – ніготь потовщений, кришиться, зміненого кольору. Фотофікса- цію операційного матеріалу і некротично змінених ділянок шкіри у післяопераційному періоді здійснювали цифровими камерами
ним) лазером [1, 5-7, 9, 13, 14]. Деформації стопи, що випагали ортопедичної корекції стверджено у 20 хворих. Згідно наших мо- дифікацій [8-10], блокоподібна епоніхек- томія, тобто ВПЗЕТ, виконується первинно (рис. 3), є основним доступом і заходом, що передує маніпуляціям на нігтьовій пластині (рис. 4) та матриксі нігтя [9], тобто вико- нанню ПММвДВ [7, 13, 14].
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
виконання у хворих на трихофітійний оні- хомікоз з вторинною інкарнацією малотрав- матичної оніхектомії через оніхолізовані структури з одномоментним послідовним видаленням дерматофітоми та ділянок вро- стання з епоніхеальними валиками (рис. 5). При наявності мікотичного трихофітно- го ураження або підозрі на кандидозний чи змішаний оніхомікоз залишену ділянку нігтя обробляли антимікотичним циклопі- роксвмісним лаком [8-10].
Рисунок 3. Блокоподібна епоніхектомія, як операцій- ний доступ до врослого краю нігтя (хвора З-ва, 32 роки, 12. 09. 2016 р., інтраопераційна фотофіксація, хірург Вергун А.Р.)
Рисунок 4. Крайова резекція нігтя – основний етап операції (хвора З-ва, 32 роки, 12. 09. 2016 р., інтрао- пераційна фотофіксація, хірург Вергун А.Р.)
В післяопераційному періоді проводилися перев›язки, місцеве і фізіотерапевтичне лі- кування, включаючи місцеве застосування лініменту тербінафіну при наявності (або підозрі) на мікотичне ураження. Нагноєн- ня ран і інші інфекційні ускладнення заре- єстровані у 4% пацієнтів, яким проведені оперативні втручання І, ІІІ та V варіантів. Найменша частота рецидиву хвороби від- значалася після оперативного лікування у нашій модифікації та після операції Мелеше- вича, найбільша – після простого видалення нігтьової пластини або її частини.
Середня тривалість лікування склала 9,94+3,45 днів. У хворих на оніхомікоз з вторинною інкарнацією нігтя, яким здійс- нено малотравматичну оніхектомію через оніхолізовані структури строк повного за- гоєння післяопераційної рани становив 8-15 днів (середня тривалість загоєння – 12 днів); у інших пацієнтів після оніхектомії ці показники становили відповідно 13-25 днів (середня тривалість загоєння – 15 днів).
33%
Для антибіотикотерапії застосовувалися фторхінолони [4]. У 65 хворих на мікотич- не трихофітне ураження з вторинною інкар- нацією нігтя застосовано стандартну схему пульс-терапії і траконазолом. Нами дифе-
35%
ȼɇɉ
11%
21%
ренційовано три варіанти трихофітоми: пе-
редню центральну – з узуруванням до 25% площі нігтя, субтотальну – від 25 до 70% (без захоплення росткової зони), тотальну – від 70 до 90% (з ураженням росткової зони нігтя). Наявність вогнищ оніхолізису і роз- паду ділянок гіперкератозу, що призводить до відшарування частини нігтьової пласти- ни, на нашу думку, обгрунтовує доцільність
ȼɇɉ+ȼɉɁȿɌ ȼɇɉ+ɉɆɆɜȾȼ
ȼɇɉ+ȼɉɁȿɌ+ɉɆɆɜȾȼ
Рисунок 5. Випадки оніхомікозу з інкарнацією нігтя: розподіл за варіантами хірургічного лікування
Головна причина незадовільних результатів більшості операцій полягає в тому, що суть
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
та методика їх виконання не враховує сучас- ні погляди на етіологію і патогенез врослого нігтя [9], особливо поєднання оніхомікозу та інкарнації нігтя. У терміни від 4 місяців до 1 року у 6,77% хворих на оніхомікоз з врос- танням спостерігалися ранні компресійні ре- цидиви, що підтверджено також результата- ми ретроспективного анкетного опитування. Важливим критерієм для вибору лікувальної тактики, прогнозування ускладнень, перебі- гу післяопераційного періоду, ризику розвит- ку рецидиву є наявність ускладнень інкар- нації нігтя, а також фонових захворювань. З останніх найбільше прогностичне значення мають облітеруючі ураження судин нижніх кінцівок (атеросклероз, цукровий діабет та ін.), інші супутні патологічні зміни нігтьової пластини й її ложа (оніхомікоз, вроджені де- формації тощо).
Аналіз причин рецидиву врослого нігтя ви- явив ряд закономірностей. Найбільш часто (у понад половини випадків рецидивів) ре- цидиву оніхокриптозу сприяло використан- ня хірургами простого видалення нігтьової пластини або крайової резекції вростаючої частини нігтьової пластини. Причинами ре- цидиву врослого нігтя після операцій Меле- шевича, Емерта-Шмідена, Бартлетта були інтраопераційні пошкодження нігтьового ложа, недоліки проведення ВПЗЕТ та ПМ- МвДВ (рис. 6), травми ділянки операції в ранньому післяопераційному періоді, недо- тримання рекомендацій щодо недопусти- мості носіння вузького (тісного) взуття, не- дотримання рекомендацій лікаря з приводу корекції ортопедичної патології, оніхомікоз.
Найбільшу частоту серед причин рецидиву врослого нігтя на фоні оніхомікотичного ура- ження становить відповідно відмова від про- ведення парціальної матриксектомії (36% рецидивних спостережень) та травматичне виконання оніхектомії (інші 30% рецидивів). Таким чином, грубі погрішності хірургічної техніки становлять понад половину серед причин рецидивів оніхокриптозу.
За даними літератури та результатів наших спостережень стверджено, що незадовільні результати комплексного лікування мікотич- но-асоційованої оніхопатології (виникнення компресійних рецидивів) детермінуються не- врахуванням патогенетичних та морфогене- тичних чинників деструктивного оніхомікозу [11, 12], технічними погрішностями опера-
тивних втручань (неадекватний вибір методу резекції, травматичне виконання оніхектомії, недостатній обсяг резекції навколонігтьових тканин, відмова від проведення парціальної матриксектомії [13, 14], фіксація залишків епоніхеальних тканин із звуженням епо- ніхеального каналу), відмовою від виконан- ня симультанних оперативних втручань на глибшерозташованих структурах при поєд- наних мікотично-асоційованих ураженнях, неефективним проведенням профілактичних до- та інтраопераційних заходів щодо по- ширення мікотичної інфекції на глибшероз- ташовані структури [11]. На основі даних щодо причин виникнення рецидиву оніхо- мікозу та вторинних компресійних уражень нами констатовано, що максимальна частота рецидивів піднігтьового гіперкератозу при поліоніхомікозі спостерігається на 12 місяць та третій рік післяопераційного періоду, що нерідко є показом для повторних оператив- них втручань.
18%
7%
30%
36% 9%
ɬɪɚɜɦɚɬɢɱɧɟ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɨɧɿɯɟɤɬɨɦɿʀ 
ɧɟɞɨɫɬɚɬɧɿɣ ɨɛɫɹɝ ɪɟɡɟɤɰɿʀ ɧɚɜɤɨɥɨɧɿɝɬɶɨɜɢɯ ɬɤɚɧɢɧ 
ɜɿɞɦɨɜɚ ɜɿɞ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɩɚɪɰɿɚɥɶɧɨʀ ɦɚɬɪɢɤɫɟɤɬɨɦɿʀ
ɜɿɞɦɨɜɚ ɜɿɞ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɜɬɪɭɱɚɧɶ ɧɚ ɝɥɢɛɲɟɪɨɡɬɚɲɨɜɚɧɢɯ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚɯ
ɜɿɞɫɭɬɧɽ ɚɛɨ ɧɟɟɮɟɤɬɢɜɧɟ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɚɧɬɢɦɿɤɨɬɢɱɧɨʀ ɬɟɪɚɩɿʀ
Рисунок 6. Аналіз технічних причин рецидивів після хірургічного лікування врослого нігтя
Оригінальні дослідження: клінічні науки Research: clinical sciences
котично-асоційованих ураженнях, неефек- тивним проведенням профілактичних до- та інтраопераційних заходів щодо поширення мікотичної інфекції на глибшерозташовані структури.
Оперативне лікування оніхокриптозу у більшості випадків повинно не тільки елі- мінувати врослий субстрат шляхом резекції чи видалення нігтя, але також ліквідувати “субстрат для вростання” (патологічно змі- нений епоніхеальний валик); з метою попе- редження рецидиву слід локально у ділянці вростання видаляти матрикс нігтя.
Вибір оптимального методу оперативного лікування, обсягу основного етапу лікування залежить від патологічних змін епоніхеального валика і наявності супутніх захворювань нігтя та артерій нижніх кінцівок.
Для підвищення ефективності лікування врослого нігтя доцільними є пошук нових способів хірургічного лікування, розробка ефективних методів профілактики інфек- ційних ускладнень, оптимізація профілакти- ки рецидивів захворювання, що становить перспективу для подальших досліджень.
2
Lin, Y.C, Su, H.Y., 2002. A surgical approach to ingrown nail: partial matricectomy using CO
laser.
Dermatol Surg. 28(7). 578-580.
Meleshevich, A.V., Meleshevich, M.V. (ed), 1993. Hirurgicheskoe lechenie vrosshego nogtya (rukovodstvo dlya hirurgov) [Surgical treatment of ingrown nail (guide for surgeons)] Grodno. (in Russian).
Nadashkevych, O.N., Verhun, A. R., 2015. Avtors’ki pohlyady na optymal’nu klinichnu klasyfikatsiyu vrosloho nihtya [Editorials on ingrown nail optimal clinical classification] Klinichna ta eksperymental’na patolohiya. 3 (53). 99-104. (in Ukrainian).
Reyzelman, A.M., Trombello, K.A., Vayser, D.J., 2000. Are antibiotics necessary in the treatment of locally infected ingrown toenails. Arch. Fam. Med. 9(9). 930-932.
Sarifakioglu, E., Sarifakioglu, N., 2010. Crescent excision of the nail fold with partial nail avulsion does work with ingrown toenails. Eur J Dermatol. 20 (6). 822-823.
2
Serour, F., 2002. Recurrent ingrown big toenails are efficiently treated by CO
laser. Dermatol Surg.
28(6). 509-512.
Vaccari, S., Dika, E., Balestri, R., 2010. Partial excision of matrix and phenolic ablation for the treatment of ingrowing toenail: a 36-month follow-up of 197 treated patients. Dermatol Surg. 36 (8). 1288-1293.
Verhun, A.R. (ed), 2007. Deyaki aspekty ambulatornoyi hniynoyi khirurhiyi kysti ta stopy (klinichni lektsiyi) [Some aspects of running an outpatient surgery of the hand and foot (clinical lectures)]. L’viv: pidrozdil operatyvnoji polihrafiji LNMU im. Danyla Halyts’koho. (in Ukrainian).
Verhun, A.R., 2015. Hniyno-nekrotychni khronichni poverkhnevi zakhvoryuvannya pal’tsiv kysti ta stopy: analiz danykh literatury i vlasnykh sposterezhenj [Purulent necrotic superficial chronic disease fingers and feet: analysis of the literature and our own observations]. Bukovyns’kyj medychnyj visnyk. 3 (75). 254-259. (in Ukrainian).
Verhun, A.R., Krasnyj, M.R., Parashchuk, B.M., Verhun, O.M.,2016. Khirurhichne vydalennya nihtiv ta okremi osoblyvosti kompleksnoho likuvannya destruktyvnoho polionikhomikozu, uskladnenoho vtorynnym vrostannyam nihtiv u khvorykh na tsukrovyj diabet 2-ho typu [Surgical removal of nails and some features of the complex treatment of destructive nail mycosis complicated secondary ingrown nail in patients with type 2 diabetes mellitus] Bukovyns’kyj medychnyj visnyk. 3 (79). 23-27. (in Ukrainian).
Weaver, T, Jespersen, D. 2000. Multiple onychocryptosis following treatment of onychomycosis with oral terbinafine. Cutis. 66. 211-212.
Wollina, U., 2004. Modified Emmet’s operation for ingrown nails using the laser. J Cosmet Laser Ther.
6. 38-40.
Yang, K.C, Li, Y.T., 2012. Treatment of recurrent ingrown great toenail associated with granulation tissue by partial nail avulsion followed by matricsectomy with sharpulse carbon dioxide laser. Dermatol Surg. 28 (5). 419-421.
Zuber, T.J. 2002. Ingrown toenail removal. Am Fam Physician. 65(12). 2547-2552.
Cтаття надійшла 1.09.2016
Після допрацювання 12.10.2016
Прийнята до друку 16.11.2016