ОГЛЯД


image


УДК 159.95


ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ БРИГАДНОЇ МОДЕЛІ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛИХ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ


Богдан Ткач


Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України Київ, Україна, bohdan.tkach@gmail.com


Розкрито специфіці застосування бригадної моделі нейропсихологічної реабілітації для по- страждалих учасників антитерористичної операції. Висвітлено нейропсихологічні та індиві- дуально-психологічні особливості воїнів залежно від лінії оборони, на якій вони перебува- ли. Описано мету, завдання, принципи та методи оцінки ефективності психотерапії. Подано власну нейропсихологічну директивну класифікацію агресивності, в якій агресивність по- стає: як первинний дефект – у разі порушення функції різних частин префронтальної кори, передньої цингулярної кори, мигдалин; як вторинний дефект — ворожа атрибуція, яка вини- кає при гностичних розладах, мнестичних розладах, недостатності інтелекту, недостатності комунікативних навичок, дезадаптації; як третинний симптом – негативна компенсаторна перебудова функціонування мозку за принципом патологічного гомеостазу та адикції. Опи- сано методи, які використовують у бригадній моделі нейропсихологічної реабілітації для по- страждалих учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей.


Ключові слова: посттравматичні стресові стани, агресивність, мозкові дисфункції, нейропси- хологічна корекція, медитативна нейробіологія, нейропсихологія щастя.


THE FEATURES OF THE TEAM-MODEL OF NEUROPSYCHOLOGICAL REHABILITATION FOR AFFECTED ANTI-TERRORIST OPERATION PARTICIPANTS


Bohdan Tkach


G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine, bohdan.tkach@gmail.com


The paper touches upon the issue of specificity of applying of the team-model of neuropsychological rehabilitation for affected anti-terrorist operation participants. Neuropsychological and individual psychological features of the combatants are highlighted dependent on the defense line, on which they were. The goals, objectives, principles and valuation methods of the efficiency of psychotherapy are described. The author presents the own neuropsychological directive classification of aggressiveness. There is shown indecent aggression as the primary defect in violation of the functions of different parts of the frontal lobe, the anterior cingulate gyrus, amygdales; as secondary defect – hostile attribution, which occurs in the gnostic and mnestic disorders, lack of intellect, lack of communication skills, disadaptation; as tertiary symptom – negative compensatory alteration of brain functioning on the principle of pathological homeostasis

image

Огляд Review


and addiction. The methods, which are applied in the team-model of neuropsychological rehabilitation for affected anti-terrorist operation participants and their families, are proposed and described in details. The work introduces a program of deviant behavior correction by applying meditative techniques within cognitive and behavioral therapy, which allows to destroy neural networks resulting from learned component of maladaptive behavior, to stimulate activity of medial prefrontal cortex, to lessen sensitivity of neocortex to the other parts of a brain, to extent influence of neocortex and relocate activity from the right prefrontal areal to the left.


Keywords: post-traumatic stressful conditions, aggressiveness, brain dysfunction, neuropsychological correction, meditative neurobiology, neuropsychology happiness.


Постановка проблеми у загальному вигляді. Військові дії на сході України, які тривають вже понад два роки, при- звели до гострої потреби в психологічній реабілітації постраждалих учасників ан- титерористичної операції. Психіка людей, яка була змінена відповідно до умов вій- ни (інструментальна агресія), часто стає непристосованою до мирного життя, до

«звичних» ціннісно-моральних стандартів суспільства. Трапляються випадки, коли флешбеки, нічні жахи, загострене прочут- тя справедливості, агресивність, девіант- ність ветеранів спричиняють дискомфорт і страждання навіть для люблячих рідних і близьких. Підсилюючими чинниками пси- хічної травматизації є каліцтва та соматич- ні хвороби, набуті під час війни. Як добре відомо, невирішені зараз психологічні про- блеми у ветеранів згодом проявляться у них девіантною поведінкою й антисоціаль- ними настроями. Це підтверджують війни у В’єтнамі, Афганістані, Іраку тощо.


Аналіз останніх досліджень і публіка- цій, в яких започатковано вирішен- ня цієї проблеми та на які опирається автор. У фаховій літературі відображено психологічні наслідки у ветеранів, які вели бойові дії на чужих територіях і війни мали загарбницький характер, а не оборон- ний. Зокрема, як наголошує J. A. Degruy, з часом розлади у ветеранів самостійно не проходять [Degruy J. A., 2005]. E. Tick надзвичайно емпатійно описав пережи- вання воїнів на війні та психологічні пе- ребудови, коли повернулись до мирного життя [Tick E., 2005]. H. Benedict висвіт- лила особливості військової служби жінок в Іраку та віддалені психологічні наслідки [Benedict H., 2003]. J. B. Arden описала новітні методи терапії посттравматичних розладів [Arden J. B., 2008].

Відмінність нашої ситуації полягає в тому, що Україна веде визвольну війну не лише Збройними силами України (ЗСУ), а добро- вольчими формуваннями та волонтерським рухом на своїй території і досвід країн агре- сорів у цій ситуації не підходить. Проблемі психологічної реабілітації воїнів і довготер- міновим психологічним наслідкам війни ще не було приділено належної уваги і це по- требує подальшого вивчення.


Мета нашої праці – розкрити специфіку за- стосування бригадної моделі нейропсихоло- гічної реабілітації для постраждалих учас- ників антитерористичної операції.


Завдання. Висвітлити нейропсихологічні та індивідуально-психологічні особливості вої- нів залежно від лінії оборони, на якій вони перебували; описати клініко-психологічну інтервенцію, її мету, завдання, принципи та методи оцінки ефективності; показати пер- спективи подальшого удосконалення висо- кокваліфікованої психологічної допомоги військовослужбовцям і їхнім сім’ям.


Виклад основного матеріалу дослі- дження. З червня 2016 р. на базі ре- креаційно-оздоровчого комплексу “Хи- рів-рент-інвест” (Хирів, Львівська обл.) надавали висококваліфіковану психологіч- ну допомогу сотням військовослужбовців, які повернулися з АТО та їхнім сім’ям. На во- лонтерських засадах з воїнами працювали психологи Інституту психології ім. Г.С. Ко- стюка НАПН України, НПУ ім. М. П. Драгома- нова, Міжрегіональної Академії управління персоналом і Центрів практичної психології Київської області.


Зважаючи на власний десятилітній дос- від застосування бригадної моделі надання комплексної психологічної допомоги в галузі клінічної нейропсихології та успішного ви-

image

Огляд Review


рішення нею різного спектра психологічних проблем у межах своєї професійної компе- тенції, ми рекомендували впровадити її і для цієї категорії осіб. Принцип бригадної моде- лі надання комплексної нейропсихологічної допомоги постраждалим учасникам антите- рористичної операції та їхнім сім’ям полягав у тому, що група фахівців проводить діагнос- тику, складає та впроваджує індивідуальний план комплексної психотерапії для кожного клієнта. Очолює групу клінічний нейропси- холог. Мета клініко-психологічної інтервен- ції – відновити та зберегти психічне здоров’я військовослужбовців; створити гармонійні відносини з їхніми рідними та близькими. Завдання: 1) подолати наслідки перенесе- них бойових психічних травм (посттравма- тичних стресових станів); 2) подолати хро- нічні психопатологічні зміни особистості, які виникли внаслідок бойового стресу; 3) відновити порушені/втрачені психічні функ- ції до рівня, який дасть їм змогу комфортно перебувати в суспільстві; 4) сформувати на- вички розв’язування внутрішніх конфліктів, регуляції власних емоцій і почуттів; 5) про- вести просвітницьку роботу з членами сімей військовослужбовців; 6) повернути втраче- не відчуття стану щастя постраждалим учас- никам антитерористичної операції та їхнім сім’ям. Принципи клініко-психологічної ін- тервенції – добровільність, комплексність, системність, індивідуальний підхід, ефек- тивність. Форми реалізації завдань: індиві- дуальна та групова робота. Успішність клі- ніко-психологічної інтервенції визначалася у кожному окремому випадку позбавленням психічних розладів, набутих на війні. Крім того, інтегральним показником ефективнос- ті було повернення відчуття стану щастя та відновлення нормальної структури сну.


Першим етапом була діагностика психічних розладів у передбачуваних об’єктів пси- хотерапевтичної інтервенції. Ми виявляли наявність чи відсутність психічних захво- рювань, фонової психопатії, соматичних захворювань, обтяжувальних психосоці- альних чинників і загальний рівень адап- тації. Діагностику проводили за МКХ-10 та DSM-5. Нейропсихолог виявляв порушення нейропсихологічних чинників (слабкі лан- ки у вищих психічних функціях) та психічні ресурси (сильні ланки у вищих психічних функціях) для терапії. Так ми ставили функ- ціональний діагноз.

Другий етап – на основі багаторівневого діагнозу – формулювали конкретні цілі клі- ніко-психологічної інтервенції та терміни її реалізації. Залежно від спеціалізації кожен з психологів отримував конкретне завдання. Поточний контроль виконання проводили на консиліумах і супервізіях. Вели журнал, в якому відображали динаміку реабілітаці- йного процесу. У складних випадках реко- мендували керівництву рекреаційно-оздо- ровчого комплексу долучати нарколога.


Третій етап – розробка рекомендацій для по- дальшого зміцнення психічного здоров’я. По завершенні тижневого курсу психологічної реабілітації проводили дистанційну підтрим- ку та консультування ветеранів і їхніх сімей.


Особливість цієї роботи полягала в тому, що психологи контактували з ветеранами прак- тично 24 години на добу. Тому моніторинг був цілісним і постійним: від особливостей структури сну аж до того, як вони прово- дять дозвілля. Унаслідок діагностики було виявлено разючі відмінності між воїнами, які були на першій лінії оборони, другій і тре- тій. Особи з третьої лінії по суті не потре- бували висококваліфікованої психологічної допомоги, оскільки виконували поліцейські функції далеко від фронту і не зазнали силь- ного впливу психотравмувальних чинників. Для них було достатньо бесіди з «духівни- ком» (психолог і священик в одній особі) та превентивної реабілітації для підтримання оптимального рівня боєздатності військо- вослужбовців. Представники з другої лінії оборони здебільшого мали проблеми внас- лідок контузій, нічні автоматизми пошуку власної зброї та посттравматичний стресо- вий розлад, диз’юнктивні тенденції у міжо- собистісних відносинах. Вони потребували фахової психологічної допомоги. У воїнів з першої лінії оборони виявлено найбільше психічних розладів, особливо у тих, хто був без ротації два роки на передовій. Це нічні автоматизми пошуку ворога і його нейтра- лізації (сомнамбули чинять реальну загрозу оточуючим), сновидіння з жахами та ситу- аціями з війни (бойовий стрес), флешбе- ки у стані неспання, адиктивна поведінка, неспокій, пов’язаний з минулим, почуття провини, психосоматичні розлади. Часто траплялись замкнутість і протестність через нерозуміння цивільними особами розширен- ня їхнього світогляду внаслідок здобутого життєвого досвіду на визвольній війні. Не-

image

Огляд Review


рідкістю були супутні захворювання опор- но-рухового апарату та внутрішніх органів, які виникли на війні. Саме ця група осіб по- требувала найбільшої клініко-психологічної інтервенції для відновлення психічного та фізичного здоров’я. Характерне для всіх – загострене почуття справедливості, патріо- тизму та гуманності. Неочікуваним для нас було виявлення у ветеранів: високого рівня адаптації, легкості у засвоєнні нового досві- ду, сприйняття відмінних світоглядних мо- делей, порівняно з середньостатистичною людиною; велика мотивація позбутися пси- хологічних проблем, отриманих на війні та відчути стан щастя.


Нейропсихологічні особливості – слабкість гіпокампу у переробці психотравмувальної інформації; зсув активності у праву півку- лю, що виявлялось тужливістю та депресі- єю; дискомфортом через деструктивні для цивільного життя навички самозахисту у процедурній пам’яті. Також було виявлено високу критичність мислення, просоціальну спрямованість, емпатійність і хорошу нейро- пластичність, які ми використали як ресур- си для подолання психічних розладів.


Оскільки люди, які потрапили на передо- ву, не проходили превентивних психоло- гічних заходів для адаптації до бойового стресу, то в них виникало глибоке почут- тя провини за скоєне на війні, яке пере- шкоджало розпочати клініко-психологічну інтервенцію. Дуже дієвою для подолання почуття провини є бесіда (10 хв), за до- помогою якої відбувається трансформація авраамічного світогляду на дхармічний. Нейропсихологічну терапію поділили на

45 хвилинні сесії призначені для роботи з порушеннями у «ретикулярному мозку» (1-й день), «лімбічній системі» (1-й день),

«дорзолатеральній частині префронталь- ної кори» (1-й день), «орбіто-фронтальній частині префронтальної кори» (2-й день),

«вентромедіальній частині префронтальної кори» (2-й день). Нам вдалося за два дні позбавляти клієнтів від посттравматично- го синдрому, автоматизмів, нормалізувати структуру сну та повертати відчуття стану щастя. Нейропсихологічна терапія ґрунту- валася на градієнтній теорії організації ви- щих психічних функцій людини Е. Голдбер- га, медитативній нейробіології Р. Девідсона та власній нейропсихологічній директивній класифікації агресивності [Davidson R.J. &

Begley S., 2012; Goldberg E., 2002]. Зов- сім неефективними виявилися світські ме- дитації на співчуття до «страждань уявної істоти», тоді як дуже ефективними були медитації на власному болі та пережитих трагічних моментах. Через необхідність більше уваги приділити проведенню терапії наслідків бойового стресу, а також часове обмеження (1 тиждень перебування вете- ранів у рекреаційно-оздоровчому комп- лексі), на жаль, не дало змоги повністю позбавити ветеранів хімічних адикцій. Для подолання диз’юнктивних тенденцій у мі- жособистісних відносинах проводили гру- пову роботу з воїнами та їхніми сім’ями, де відпрацьовували навички створення теорії розуму іншого та навички взаємодії.


Як свідчить досвід, для позбавлення хіміч- них адикцій, які мають «самолікувальний характер», треба долучати до бригади те- рапевта та нарколога. Для налагодження швидкої взаємодії варто приділяти увагу культурній моделі суспільства, з якого по- ходить ветеран.


Існуючі описові класифікації агресивнос- ті правильні, проте, на відміну від дирек- тивних, не дають відповіді, що робити з конкретним пацієнтом. Тому детальніше розглянемо розроблену нами нейропсихо- логічну директивну класифікацію агресив- ності. На підставі власного багатолітнього досвіду нейрокорекції поведінкових розла- дів виокремили три компоненти симптомо- комплексу, в яких агресивність постає: як первинний дефект – у разі порушення функції різних частин префронтальної кори, передньої цингулярної кори, мигдалин; як вторинний дефект — ворожа атрибуція, яка виникає при гностичних розладах, мне- стичних розладах, недостатності інтелекту, недостатності комунікативних навичок, де- задаптації; як третинний симптом — нега- тивна компенсаторна перебудова функціо- нування мозку за принципом патологічного гомеостазу та адикції.


Агресивна поведінка як первинний де- фект ураження префронтальної кори ви- никає внаслідок порушення функції програ- мування, регуляції та контролю психічної діяльності. В усіх випадках, коли уражені чолові ділянки, відбувається домінування системи активації агресії (підкіркові відділи) над системою гальмування (пригнічення).

image

Огляд Review


Дисфункція орбіто-фронтальної частини префронтальної кори виявляється підви- щеною розгальмованістю (імпульсивністю), емоційною лабільністю, гедоністичною мо- тивацією, вульгарністю, сексуальною роз- пущеністю, лайливістю, роздратованістю, порушенням уваги та ейфорією, нездатні- стю дотримуватися правил/закону, знаючи їх [Arciniegas D.B., et al, 2013; Goldberg E., 2002]. Таким особам треба навчитися утри- мувати увагу на перебігу власних психічних процесів та актуалізувати самообмеження. В їхній побут потрібно долучити діяльність, яка тренує увагу і виробляє навик вчасності та доцільності дії (Йога, східні бойові мис- тецтва, теніс, метання предметів), розвиток стійкості уваги (картинки «знайди відмінно- сті», лабіринти, пазли…), формування стри- маності (запровадження правила «порахуй до 10 перш, ніж діяти»). Акцент робити на медитаціях «Зосередження».


Дисфункція вентро-медіальної частини префронтальної кори супроводжується ха- ризматичністю, відсутністю сорому, почуття провини, ніяковіння, емпатії та співчуття. Натомість наявна завищена самооцінка, ли- цемірство, безвідповідальність, екстерна- лізація провини, самовпевненість, егоїзм, насильство, дії мають імпульсивний харак- тер, схильність маніпулювати та залякува- ти [Arciniegas D. B., et al, 2013; Goldberg E., 2002]. Таким особам треба повернути Его та совість, сформувати усвідомленість власних емоцій і почуттів інших людей, розвивати ем- патію. Практикувати медитацію на «Співпе- реживання», робота з обличчями людей по фотографіях, фільмах, гра на зображення емоційних станів та розпізнавання, рольові ігри з відображенням фрустраційних ситуа- цій, побути в ролі «агресора» та «жертви», написати твори про емоції, малювати та лі- пити емоційні обличчя, нормалізувати зави- щену самооцінку.


Дисфункція дорсолатеральної частини префронтальної кори в осіб проявляється слабовільністю, підвищеною довірливістю, інтерналізацією провини, дезорієнтаці- єю у бутті, зниженні критичності та втраті здатності дотримуватися поставленої мети [Cummings J.L., & Mega M.S., 2003; Goldberg E., 2002]. У таких осіб найчастіше трапля- ється автоагресія/агресія при директивному впливі ззовні або при наслідуванні агре- сивних дій інших. Особам з цим розладом

потрібно підвищити самооцінку, самосвідо- мість, довіру до самого себе та позитивне сприйняття власного образу «Я». Найкраще для цього підходять вправи для підсилення позитиву в Я-концепції. Практикувати ме- дитацію на «Усвідомлення».


Дисфункція латеральної (конвекситальної) частини префронтальної кори призводить до фізичної агресії – порушення свідомого контролю за руховою складової поведінки [Becerra-García J.A., 2015]. Показана діяль- ність для зменшення довільності в руховій сфері (йога, медитація на пропріорецепцію, формування «свідомої карти тіла»), тран- сформація деструктивних дій у вербальну площину (впровадження правила «зупи- нись і подумай, що саме ти хочеш зробити і поміркуй чи є в цьому доцільність»).


Дисфункція передньої цингулярної кори викликає байдужість, знижену емоційність, розгальмованість, підвищену агресивність, відсутність емпатії, застрявання на певному виді діяльності/емоції та соматичні розла- ди. Напевно, через знижений артеріальний тиск, частоти серцевих скорочень і відсут- ність емпатії таких осіб характеризують як

«черствих» і «безсердечних» [Cummings J. L., & Mega M. S., 2003; Goldberg E., 2002]. Осіб з цим розладом треба навчити усвідом- лювати появу гніву, розширити репертуар поведінкових реакцій, розвинути емпатію й емоційність (нюансів у проявах емоцій). Для цього найліпше підходить медитація на

«Присутність» (споглядання за всім навко- лишнім, за інтрапсихічною активністю, за ті- лесними процесами: дихання, серцебиття),

«Співпереживання», робота над мімікою пе- ред дзеркалом, аналіз емоцій інших людей, долати емоційне застрявання (інертність) на проблемній ситуації.


Ураження мигдалин – двобічне ураження скроневих ділянок (синдром Клювера-Бью- сі) – у людини з’являється відсутність стра- ху, гіпероралізм (беруть до рота все без осмислення); гіперсексуальність, ослаблен- ня емоційних реакцій, зорова агнозія (втра- та розпізнавання зорових об’єктів і оціню- вання їхнього сенсу) [Arciniegas D. B., et al, 2013]. Потрібно лікувати причину (нейроін- фекції, паразити, травми, метаболічні пору- шення), яка призвела до ураження, а також сформувати критичність до довільних дій і власної безстрашності.

image

Огляд Review


Агресивність як вторинний дефект ура- ження проявляється ворожою атрибуці- єю (оцінка ситуації та подій як ворожих), яка виникає внаслідок гностичних розладів, мнестичних розладів, недостатності інтелек- ту, недостатності комунікативних (вербаль- ні та невербальні) навичок, дезадаптації [Foster H.G., et al, 1993]. Агресія виступає індикатором невирішеної важливої проблеми чи невдоволення якоїсь життєвої потреби, реакція на авторитарний стиль управління, гіпоопіку (відчуття покинутості), нереалізо- ваних потреб у любові та визнанні. Найчас- тіше причина буває в оточуючих (сім’я, ко- лектив, референтна група, суспільство).


Особливої уваги заслуговує функціональ- ний стан гіпокампу, який відповідає за біо- графічну пам’ять та опрацювання емоційно негативної інформації. Осіб, у яких гіпокамп нормальний або дещо збільшений (асиме- тричність), характеризують як «холодно- кровних» і «бездушних», у них не виника- ють посттравматичні розлади [Trimble M.R., 2016; Van Praag H.M., 2001]. Таких осіб варто навчити оцінювати всі прояви власної агресивності, підсилити почуття провини у випадку цілеспрямованої агресії на інших, навчити брати на себе відповідальність за свої вчинки, підвищити емпатійність (меди- тація на «Співпереживання»), сформувати навички соціальної компетенції (розширити репертуар вирішення проблемних ситуацій; надати знання соціальних ролей, їхніх мо- делей поведінки). Дуже дієвими виявилися розстановки по Хеллінгеру.


Натомість ті, в кого гіпокамп зменшений, ви- являють агресивність через свою стресоне- стійкість, схильність відчувати почуття не- вдоволеності, вразливості [Arciniegas D.B., et al, 2013; Cummings J.L., & Mega M.S., 2003]. Деякі воїни переживали як психотравму- вальний чинник не власні спогади, а спогади героїв з фільму («Дев’ята рота»). Цим особам треба зменшити надмірну чутливість нега- тивного ставлення до себе, провести емоцій- ну десенсибілізацію до сприйняття ситуацій як ворожих стосовно себе, побороти уста- новку на те, що інші мають лише ворожі на- міри, розвинути усвідомленість всього спек- тра своїх емоцій, контролювати їх, подолати відчуття перманентності у чужих спогадах. Для цього найкраще підходять йога (релак- саційні техніки: м’язова релаксація, глибоке дихання, візуальні образи), медитації, робо-

та зі страхами (вербалізація страхів), рольові ігри та розстановки по Хеллінгеру.


Агресивність як третинний симптомо- комплекс з негативною компенсаторною перебудовою формується за принципом па- тологічного гомеостазу та адикції. Як відо- мо, існують у нормі, для стресових (нових) ситуацій, для інтоксикацій мозку, позитив- ні компенсаторні перебудови: перехід з ін- трапсихічного в екстра психічне (особливо у бойовій обстановці) [Arciniegas D. B., et al, 2013; Striedter G. F., 2016]. Завдання ней- ропсихолога – зменшити активність центру задоволення, завдяки налагодженню зв’яз- ку між префронтальною корою та прилеглим ядром. Цієї терапевтичної задачі досягають за допомогою формування мисленнєвої куль- тури та критичного внутрішнього мовлення. Найголовніше розірвати сформовані зв’язки між проявом агресії і відчуттями задоволен- ня, домінантності, власної значимості тощо. Це досягається за допомогою використан- ня комплексної медитації («Безоб’єктна, Усвідомлення, Зосередження, Співпережи- вання»), коли короткотривале (ситуатив- не) відчуття щастя від агресії заміщається тривалим відчуттям стану щастя (зсув ак- тивності з правої півкулі мозку у ліву). Ми у рамках когнітивно-біхевіоріальної терапії використовували напрацювання всесвіт- ньовідомих йогів Swami Vishnudevananda та Ballur Krishnamarchar Sundararaja Iyengar, для медитативних практик брали напрацю- вання тібетського буддизму Y.M. Rinpoche, медитативної нейробіології R.J Davidson, практичну нейронауку щастя R. Hanson, ме- дитації долання стресу D. Penman і V. Burch [Davidson R.J., & Begley S., 2012; Hanson R.,

& Mendius R., 2009; Penman D., & Burch V., 2013; Rinpoche Y.M., 2014].


Нейропсихолог, інтерпретуючи результати психометричних тестів, рівня адаптовано- сті у соціумі, виконує кваліфікацію симпто- мів, тобто визначає первинні це порушення, вторинні чи третинні. Бо, все це визначить пріоритети подальшої корекційної роботи. Дуже рідко траплялися випадки, щоб було порушення лише в якомусь одному симп- томокомплексі, здебільшого це комбінації симптомокомплексів.


У нашій психокорекційній роботі належну увагу приділяли підсилювальним чинникам появи агресивних дій: крайнощі самооцінки

image

Огляд Review


(висока, низька), соматичні хвороби, трав- ми (зростає ворожість), збудливість нерво- вої системи (підвищена, понижена). Просвіт- ницька та корекційна робота у середовищі індивіда: сім’я, референтна група, суспіль- ство. Ефективним із методів прямої роботи з головним мозком на рівні його фізіології є біо- логічно зворотний зв’язок по ЕЕГ (нейрон-об- руч) у медитативних практиках. Важливими є якість і тривалість сну, харчування, рухова активність, гігієна розумової праці, «інформа- ційна дієта» (уникати повністю телебачення та неконструктивного контенту в Інтернеті).


Глибоке розуміння нейропсихологічних ме- ханізмів формування людської агресії дало змогу нам подолати деструктивний аспект цього феномену на рівнях індивід-індивід та індивід-група.


Висновки. Застосування превентивних психологічних заходів допомогло б уник- нути великої кількості психічних розладів в учасників бойових дій.


Апробація розробленої нами бригадної мо- делі нейропсихологічної реабілітації для

учасників антитерористичної операції дає підстави стверджувати про високу її ефек- тивність і доцільність подальшого впрова- дження. Застосування її групою психоло- гів-професіоналів допомогло за короткий термін подолати наслідки перенесених бо- йових психічних травм; відновити поруше- ні/втрачені психічні функції до рівня, який дав їм змогу комфортно перебувати в су- спільстві; подолати хронічні психопатоло- гічні зміни особистості, які виникли внаслі- док бойового стресу; сформувати навички розв’язувати внутрішні конфлікти і регулю- вати власні емоції та почуття; повернути втрачене відчуття стану щастя постражда- лим учасникам антитерористичної операції та їхнім сім’ям.


Перспективи подальшого дослідження вба- чаємо у створенні «психологічних ігор», поєднавши стандартне клінічне інтерв’ю, стандартизовані нейропсихологічні батареї та нейропсихологічну корекцію. На наше переконання, це допоможе дуже легко об- ходити захисні психологічні механізми осо- бистості, і швидше розпочинати нейропси- хологічну корекцію.


Література


  1. Arciniegas D.B., Anderson C.A., Filley C.M. Behavioral Neurology & Neuropsychiatry 1st Edition / D.B. Arciniegas, C.A. Anderson, C.M. Filley – New York: Cambridge University Press, 2013. – 668 p.

  2. Arden J.B. Conquering Post-Traumatic Stress Disorder: The Newest Techniques for Overcoming Symptoms, Regaining Hope, and Getting Your Life Back – Beverly, Massachusetts: Fair Winds Press, 2008. – 304 p.

  3. Becerra-García J.A. Neuropsychology of domestic violence: a comparative preliminary study of executive functioning // Med Sci Law. – 2015. – Vol. 1 – P. 35–39.

  4. Benedict H. The Lonely Soldier: The Private War of Women Serving in Iraq 1st Edition – Boston: Beacon Press, 2003. – 264 p.

  5. Cummings J.L., Mega M.S. Neuropsychiatry and Behavioral Neuroscience 1 st Edition / J.L. Cummings,

    M.S. Mega – New York: Oxford University Press 2003. – 414 p.

  6. Davidson R.J., Begley S. The Emotional Life of Your Brain: How Its Unique Patterns Affect the Way You Think, Feel, and Live – and How You Can Change Them. New York: Hudson Street Press, 2012. – 304 p.

  7. Degruy J.A. Post Traumatic Slave Syndrome: America›s Legacy of Enduring Injury and Healing – New York: Uptone Press, 2005. – 235 p.

  8. Foster H.G., Hillbrand M., Silverstein M. Neuropsychological deficit and aggressive behavior: a prospective study // Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry. – 1993. – Vol. 6. – P. 939–946.

  9. Goldberg E. The Executive Brain: Frontal Lobes and the Civilized Mind / E. Goldberg / – New York: OxfordUniversityPress, 2002. – 272 р.

  10. Hanson R., Mendius R. Buddha’s Brain: The Practical Neuroscience of Happiness, Love, and Wisdom.

    Oacland: New Harbinger Publications, Inc., 2009. – 240 p.

  11. Penman D., Burch V. Mindfulness for Health: A Practical Guide to Relieving Pain, Reducing Stress and Restoring Wellbeing. – London: Little, Brown Book Group, 2013. – 288 p.

  12. Rinpoche Y.M., Tworkov H. Turning Confusion into Clarity: A Guide to the Foundation Practices of Tibetan Buddhism. Boston&London: Slow Lion, 2014. – 385 p.

  13. Striedter G.F. Neurobiology: A Functional Approach. – New York: Oxford University Press, 2016. – 599 p.

  14. Tick E. War and the Soul: Healing Our Nation’s Veterans from Post-Traumatic Stress Disorder – Whaton, Illinois: Theosophical Publishing House, 2005. – 329 p.

    image

    Огляд Review


  15. Trimble M.R. The Intentional Brain: Motion, Emotion, and the Development of Modern Neuropsychiatry 1st Edition / M.R. Trimble – Baltimor, Maryland: Johns Hopkins University Press, 2016. – 328 p.

  16. Van Praag H.M. Anxiety/aggression-driven depression. A paradigm of functionalization and verticalization of psychiatric diagnosis // Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry. – 2001. – Vol. 4. – P. 893–924.


Cтаття надійшла 1.11.2016


Після допрацювання 12.11.2016


Прийнята до друку 16.11.2016